Про те, що доля кожного з нас пишеться не нами і не тут, переконалась у селі Туропин Турійського району, завітавши з телегрупою Волинського телебачення в родину Надії Алєксєєвої. Її історія виняткова, бо не часто доводиться чути про такі вчинки...
Про те, що доля кожного з нас пишеться не нами і не тут, переконалась у селі Туропин Турійського району, завітавши з телегрупою Волинського телебачення в родину Надії Алєксєєвої. Її історія виняткова, бо не часто доводиться чути про такі вчинки.
Надія разом із чоловіком виховала двох доньок, вони вже дорослі, студентки. Її рідна сестра, яку в Турійську добре знали всі освітяни, Галина Степанівна Цісарук, очолювала будинок дитячої творчості. Біологічна мама Дмитрика і Наталоньки мала гріховні пристрасті такої сили, що її довелося позбавити святих материнських прав. Стати мешканцями першого-ліпшого сиротинця було перспективою для братика й сестрички. Але Господь вибрав за маму саме Галину, благородну жінку, яка поспішала все краще віддавати, взамін нічого не вимагаючи, так, ніби відчувала, що ось-ось її земна дорога обірветься. Рік тому її не стало. Діти вдруге осиротіли. — Та для нас чужих дітей не буває, — сказала сестра Галі Надія. — Серце ж не камінь, куди і кому ми їх віддамо, коли вони – наші! Хрещена мама Дмитрика, заступник голови Турійської райдержадміністрації Наталія Семенчук переконана, що від нашого ставлення до дітей залежить Господня опіка нашою долею і благополуччям. І пам’ятати про це варто щодня, щомиті, а не лише 1 червня, вважає Галина Кажан.
