САМОТНІСТЬ, ВІДСТАННЮ В ЖИТТЯ

Тетяна ЧЕРЕПАРА

Твоє обличчя загубилось
В літах, оманах і словах,
В дощах холодних розчинилось,
Але чомусь приходить в снах.

Та постать світла і далека,
Забула б, стерла б, - тільки жаль,
Змиритися не так вже й легко
З вінцем приречених бажань.
Хоч намагаюсь, та виходить
Не зовсім щирим каяття,
Бо манівцями серце водить
Самотність, відстанню в життя.

Змалюю нові, рідні риси
І ними мрію наділю.
Розірветься навпіл завіса
Від твого щирого: «Люблю!»
с. Новосілки
Турійського району.