Залишається лише гадати, чому ця пара дятлів вирішила поселитися зовсім близько біля людей та ще й облаштувати оселю так низько, що при бажанні до дупла можна дотягнутися рукою...
Залишається лише гадати, чому ця пара дятлів вирішила поселитися зовсім близько біля людей та ще й облаштувати оселю так низько, що при бажанні до дупла можна дотягнутися рукою.
А видовбали його пернаті будівельники у стовбурі старезної яблуні, яка росте всього за кілька метрів від бетонного паркану. По його верхівці, наче на подіумі, щогодини дефілюють то сусідські руді Рижий і Мурчик, то спритна чорно-біла кішка із ближнього кутка. Чому таке сусідство не насторожило дятлів? А для мене старий диван під стіною літньої кухні перетворився у справжній спостережний пункт. Довго милувалася, як дятел наполегливо обстукував стовбур. Тепер розумію, чого українських письменників якось зацікавило: «Чи болить голова у дятла?». Стаття із такою назвою була надрукована на сторінках «Літературної України». Щоправда, йшлося там зовсім не про пташині проблеми. Я ж із подивом спостерігала, як дятел, упірнувши нарешті у видовбане дупло, набирав повний дзьоб тирси і випльовував її на поверхню. Так, вочевидь, прибирав будівельне сміття. А потім мужньо захищав свою оселю від нахабних шпаків. Так хочеться, щоб цей трудяга благополучно вивів тут своє потомство!
