Сталеві воїни «Сталевої Сотки».
Музикант, столяр, воїн: як волинянин «Дядя Вася» повертає техніку в стрій
Історія воїна 100 омбр
Василь родом із мальовничого волинського села Воєгоща. Він запросто міг стати відомим музикантом і збирати стадіони прихильників, адже свого часу закінчив культурно-освітнє училище міста Луцька (нині Луцьке училище культури), але доля вирішила інакше.
Про це пише 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ.
«На гітарі грав, на баяні, на клавішних доводилося грати на весіллях. Після училища потрапив на строкову службу в армію. Після демобілізації поїхав на заробітки і музичну кар’єру закинув», – пригадує Василь.
В цивільному житті, як каже наш герой, ким він тільки не працював: столяром, зварником, будівельником. Василь навіть не підозрював, що через багато років цей досвід врятує життя йому та побратимам.
Повномасштабне вторгнення застало нашого героя в Польщі, звідки він, не вагаючись, повернувся на Батьківщину.
«Декілька місяців шукав підрозділ, аж поки не почув від знайомих, що набирають до тероборони. Підрозділ, в якому я починав службу, складався в основному з молодих хлопців. Я ж був одним із найстарших, тому так і прижилися позивні: «Дядя», або «Дядя Вася», – розповідає боєць.
До протитанковго взводу 51 батальону ТрО (нині 1 механізований батальйон 100 омбр) Василь прийшов зі своєю автівкою – бусом Iveco.
«Машину ми використовували для поїздок на полігон і перевезення матеріалів для будівництва інженерних загороджень, а незадовго до виїзду нашого підрозділу на Схід – сільська рада передала нам позашляховик», – пригадує «Дядя Вася».
У 2023-му та 2024-му роках Василь, будучи піхотинцем, виконував бойові завдання на Лиманському та Покровському напрямках. Згодом, враховуючи професійні навички та досвід, «Дяді Васі» доручили інший вектор роботи.
«Виходити на позиції я вже фізично не міг, а в ремонтному підрозділі займаюся тим, чим умію і роблю те, що подобається. Ми з побратимами повертаємо в стрій пошкоджену техніку, адже від того, як зробимо машину – залежить життя наших хлопців на передовій», – стверджує чоловік.
Попри всі труднощі та втому, Василь залишається сповненим надії, адже на Волині його чекають рідні, з якими він прагне розділити радість майбутньої Перемогу.
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: СТРУМ живить бригаду «Азов» – новий рівень підтримки військових.
