Струни її серця цілком переконливо бринять, коли душа здіймається в ангельський простір. Про це я в черговий раз переконуюся, залишаючись під враженням робіт «Ангельського циклу» (дозволю собі таке узагальнення) з виставки 2006 року...
Струни її серця цілком переконливо бринять, коли душа здіймається в ангельський простір. Про це я в черговий раз переконуюся, залишаючись під враженням робіт «Ангельського циклу» (дозволю собі таке узагальнення) з виставки 2006 року.
Орест ХМЕЛЬОВCЬКИЙ
Саме небесне вібрування народжує той стан душі художниці Юлії Гетьман, який увиразнює найдосконаліше, на мій погляд, на представленій виставці живописне полотно «Ангел світла». Композиційна довершеність твору свідчить про дар божий, яким Юлія наділена. Моєму перу належить наукове твердження про те, що мистецтво повинне пізнавати і відкривати світові образні закономірності існування простору - його неповторність і минучість, його красу і велич, його духовну чистоту і божественне призначення. Межею майстерності такого відкриття є знакова символічність, густо замішана на кольорах рідного краю. Образність, відкрита художником, стає доступною іншим чуттєво і логічно. Критично оцінювати осягання художника, а тим більше добре мені знайомого художника Юлії Гетьман, яка творить образ, користуючись переважно чуттєвим осяганням простору і його «дійових осіб» - справа соратників. Як один з таких (сподіваюся, Юля погодиться з колишнім керівником колективу кафедри дизайну), можу ствердити, що кожен з нас прагне оцінки оточуючих, яка б допомогла визначитися на творчому шляху. Трудна стезя інтуїтивного пошуку власного стилю автором спонукає душу трудитися щодня, позаяк тільки так можна розгледіти у власних творах те, що мистецький критик повинен логічно оцінити зразу ж. Щоб мистецьке міркування не губилося в сухому стилі опису події, змушений назвати логічний аналіз творів -класифікацію за побаченими мною циклами - спостереженням за польотами душі авторки. Бачу польоти по вертикальній осі духовного простору, який народжує цикл «Рай», в якому дві роботи - згадуваний «Ангел світла» 2009 року і пошуки 2005 року - «Райські пташки». На цій же осі бачу те, що виокремлює творчість Юлії Гетьман серед інших достойних похвали полотен, а саме цикл робіт «Знаки краю». Митець намагається осягнути знаковість простору рідної землі в роботах «Приліт синіх птахів», «Гуси в яблуках», «Ранній сніг», «Назустріч весні», «Сторож», «Царство снігів», «Запорошені стежини». І все було б гаразд, якби намагання осилити знаковість краю потрапляла на глибоке переживання авторкою суті української землі. Тоді б «карточні» домики не повторювалися, а набули б такого доступного для Юлі «ангельського чину». На горизонтальній осі понад обрієм бачу мандри художниці в пошуках мотивів. Так народився цикл «Східного тону», ще є типовою помилкою більшості з «богемної» еліти - шукати в чужому модному просторі. Сюди відношу роботи «Народжений плазувати, мріє літати», «Далекі землі», «Іноземці», «Лавандова долина», «Кримські маки» і «Дорогу до моря». Але, сподіваюся, Юля не знайде там нічого нового, що могло б додати, наприклад, до пізнаного й відкритого публіці Миколою Реріхом. Переконаний, що дизайнового змісту робота «Тканини» - то тільки данина роботі на кафедрі, як і робота «Луцькі вулиці» - данина місту проживання. А комбінаторні поєднання «східного тону» і «дизайновості» - роботи «Меланхолія» і «Нічна прохолода», то тільки плаха душі, розстелена в чужому просторі міста. Україну носять у серці, стверджує Василь Слапчук. І не можна не дослухатися до його справедливого голосу, який наставляє на «путь істинний». Додам до голосів аналітики і співчуття власне: знаки долі народжуються і зникають удосвіта там, де земля-мати народила. Повернення Тобі зичу, художнице!
