Якось дізнався, що колега частенько працює вночі, коли усі домашні уже вкладаються спати. Ще й пожартував з цього приводу, мовляв, якщо треба здати матеріал, то натхнення від мене нікуди не дінеться. Дожартувався...
Якось дізнався, що колега частенько працює вночі, коли усі домашні уже вкладаються спати. Ще й пожартував з цього приводу, мовляв, якщо треба здати матеріал, то натхнення від мене нікуди не дінеться. Дожартувався.
Тепер сам часто працюю ночами. Проте не покидаю спроб щось написати і в робочий час, бо, знаєте, спати таки хочеться. Отож вранці засів за комп’ютер. Навіть файл створив. Ще не було дев’ятої, як задзвонив телефон. Секунду сумнівався, але, нічого робити, взяв слухавку. Поспілкувались. Попрощались. Почав писати. Знову телефон. Зрештою після кількох дзвінків вкотре переконався, що чудово розумію колегу, яка пише вночі. А щойно читач уточнював прізвище заступника голови Адміністрації Президента. Ну, як було не підказати? «Допомагали» працювати Сергієві Наумуку.
