Ні, щось таки у лісі здохло! Бо як інакше пояснити, що, їдучи вчора на роботу, я (нарешті!) побачила у маршрутці № 15а контролерів! Справжнісіньких, із «бейджиками» на грудях, одразу двох! Запитаєте, чому мене так схвилювала ця подія? Ні-ні, за проїзд я заплатила вчасно і на момент контролю гордо продемонструвала свій талончик...
Ні, щось таки у лісі здохло! Бо як інакше пояснити, що, їдучи вчора на роботу, я (нарешті!) побачила у маршрутці № 15а контролерів! Справжнісіньких, із «бейджиками» на грудях, одразу двох! Запитаєте, чому мене так схвилювала ця подія? Ні-ні, за проїзд я заплатила вчасно і на момент контролю гордо продемонструвала свій талончик.
Просто тему безконтрольності пасажиропотоку і як результат — підняття вартості проїзду в луцьких маршрутних таксі і я, і наша газета порушували не раз. Але навіть після наших публікацій так і не пощастило ні разу побачити у салоні маршрутки живого контролера, хоч послугами цього транспорту користуюся як мінімум двічі на день. Ситуація залишалася сталою: водії (і то не всі) наривають певну кількість талончиків і кладуть біля себе. Їх, звісно, майже ніхто не бере і не передає пасажирам, хоч ті, зазвичай, за проїзд платять справно. Тож скільки той чи інший водій на тому чи іншому маршруті перевозить людей — велика таємниця, існування якої оплачується із наших із вами кишень. Може, нарешті, щось зміниться?
