НЕЗВИЧАЙНЕ ПОБАЧЕННЯ

Лукія ВАСИЛЕВСЬКА

Незвичайне нині
в нас побачення,
Там, де вечір спить в озимині.
Запитає Місяць: «Що б це
значило?»,
Усміхнеться й підморгне мені.
Та йому не відповім ні слова,
На табло мобільника - твій код...
Із тобою буде в нас розмова
Під зірками і... без перешкод.
Тисяча чи більше кілометрів
Пролягли між нами навпростець.
Ні омана, ні колючі нетрі
Не зупинять мови двох сердець.
В листопад чи заметіль студену
Я ловлю лише твоє «Алло!».
Постріляли паростками зерна,
Щоб кохання казкою було.
с. Підгайці
Луцького району