ОТАК І ЖИВЕМО: корупція там, де її бути не повинно

Зі Львова до Луцька можна доїхати за 35 гривень, а можна – і за 65, залежно від «професійних навичок» водія, на якого натрапите.

Першу суму заплатите, коли натрапите на «скромного» водія, а от другу — якщо натрапите на надто «розумного». Саме такий зустрівся моєму знайомому, який зі своїми колегами повертався з роботи додому. Справу мали з однією відомою перевізною фірмою. Прийшли до каси, а касир повідомила: «Білетів нема, ідіть поговоріть із водієм». Пішли. Шофер сказав: «Сідайте, хлопці, домовимось». А домовленість полягала ось у чому: по 50 гривень дати за квиток, по 10 – з кожного за «домовленість» і ще скинутися «стюардесі» (так називають жінку, яка робить чай) на шоколадку.
Година була майже одинадцята вечора, рейс останній і додому добиратися якось треба було – мусили хлопці пристати на таку угоду. Нові пасажири виявилися не першими, з якими «вже домовилися». Найцікавіше те, що вільні місця в автобусі були. Коли виїжджали з автостанції, зайшов контролер і поцікавився кількістю обілечених пасажирів. Коли йому сказали, що людям просто чомусь не продали квитків, то начебто здивувався, почав дзвонити до касира, розпитувати водія. Той здвигнув плечима: «Помилка якась!». Дивно, що навіть контролер не став довго шукати причин: чому вільні місця є, а касир квитки не продає? Отака корупція там, де, здавалось, її бути не повинно, розповіла про пригоду Тетяна Свереда.