Недавно діти-сироти Володимир та Віктор Михайлюки завдяки старанням колишнього Холопичівського сільського голови, а нині - голови Локачинської районної ради Василя Демидюка отримали житло...
Недавно діти-сироти Володимир та Віктор Михайлюки завдяки старанням колишнього Холопичівського сільського голови, а нині - голови Локачинської районної ради Василя Демидюка отримали житло
Ірина РОМАНЮК
Володимир та Віктор Михайлюки, хоча й народилися в багатодітній родині, та все ж у своєму житті не відчули сімейної радості. Їхня мама зловживала спиртним, а невдовзі загинула під колесами автівки. Батько також залишив цей світ, померши від хвороби. А дітей доля розкидала по всій області. Володя та Віктор потрапили в Затурцівську школу-інтернат, де вже навчався їхній старший брат Вадим. Проте казенні стіни гріють своїм теплом сиріт лише до закінчення школи. Куди йти далі, де шукати прихисток, до кого звернутись за допомогою? Коли у 2003 році помер батько Володимира та Віктора, який мешкав у селі Мовчанів, офіційним опікуном хлопців став Василь Демидюк, який на той час обіймав посаду Холопичівського сільського голови. Невдовзі дітям призначили й пенсію по втраті годувальника. - Оскільки сироти були на повному державному забезпеченні, разом із тодішнім начальником Локачинського відділення ПриватБанку Світланою Антонюк вирішив відкрити їм депозитні рахунки і на них класти порівну ці гроші. Отримати заощадження хлопці могли після досягнення вісімнадцятирічного віку, - розповів Василь Ілліч, коли ми нещодавно разом навідались у Маньків. У 2007 році Холопичівська сільська рада взяла на свій баланс у Фонді держмайна приміщення колишнього гуртожитку ПМК-201, яке згодом перевели у житловий будинок. 18 сімей отримали тут житло. Тоді ж з ініціативи Василя Демидюка було прийняте рішення надати однокімнатну квартиру Володимиру та Віктору Михайлюкам. Це був старт і привід звернутися сільському голові до депутатів Локачинської районної ради з проханням виділити сиротам матеріальну допомогу на ремонт квартири, в якій були відсутні каналізація та опалення. У 2008 році Михайлюкам виділили 10 тисяч гривень, а через рік - ще 5 тисяч. - За перший транш ми придбали і встановили вхідні двері, всю сантехніку, закупили комплектуючі для проведення опалення, - розповідає Василь Ілліч. - Наступного року - замінили вікна та міжкімнатні двері. Сьогоднішнє житло Михайлюків нічим не гірше від того, яке показують у програмах з квартирного ремонту. У помешкання завезли нові меблі, побутову техніку, одним словом - тут є все необхідне. Нині менший із братів - Віктор - навчається в Локачинській філії Оваднівського профліцею. Опановує фах муляра. Старший Володимир також закінчив цей заклад, працює на фермі в одному з господарств Турійського району. На Різдвяні свята приїздив у Маньків. Василь Ілліч каже, що до облаштування квартири залучили кошти, які були на депозитних рахунках хлопців. Чоловік самотужки вибирав меблі, домовлявся про доставку, вирішував всі інші проблеми. Він з вдячністю говорить про тих, хто разом із ним піклувався про долю сиріт. Зокрема, це колектив Затурцівської школи-інтернату. Педагоги допомагали клеїти шпалери, фарбувати, пошили занавіски на вікна, забезпечили Михайлюків посудом, постільною білизною. Свій благодійний внесок зробили й Локачинська філія ВАТ «Волиньобленерго», Локачинська дільниця Володимир-Волинського управління газового господарства. Відремонтував квартиру мешканець Манькова Віктор Мороз. Отак спільними зусиллями влади та громади хлопці отримали дорогий та такий необхідний подарунок.
