РЕАЛІЇ: ностальгічна українська кухня в українському місті?

Зайшовши днями у «Макдональдс», приємно здивувалася: уніформа працівників закладу була прикрашена вишитими орнаментами. Подумалося, що то в них так заведено, але виявилося, що українські мотиви в одязі офіціантів – лише на кілька найближчих тижнів, бо в закладі «українські тижні».

Комерція – могутня річ. Біля «Макдональдсу» завжди помічаю галасливі зграйки дітей, що залюбки ласують делікатесами швидкого приготування, запиваючи «колою». (Господиням на замітку: «Кола», «Пепсі» та інші шипучки – чудовий засіб для виведення накипу у пральних машинах). Гортаючи меню одного такого закладу харчування, натрапила на екзотичні іншомовні назви страв, і лише на одній сторінці пропонували скуштувати рідні вареники й борщ. Сторінка сентиментально звалася «українською ностальгічною». Піцерій чи «Макдональдсів» у нас – на кожному кроці, як грибів після дощу, а от страви рідної кухні доводиться шукати. Чому називати у себе вдома українську кухню «ностальгічною» – для мене це незбагненний парадокс, обурюється студентка Ярослава Тимощук.