Добрий день, пані Катерино!
Дякую за те, що є в газеті ваша рубрика «Любить! Не любить». Для нас, жінок, вона - підтримка, дає багато корисного. Всі любили, любимо і хочемо бути любимими, незважаючи ні на вік, ні на соціальний, ні на сімейний стан. Я часом пишу вірші про те, що болить, що тривожить. Була б дуже рада побачити щось в сторінці.
З повагою
Валентина ЧУМАК.
Добрий день, пані Катерино! Дякую за те, що є в газеті ваша рубрика «Любить! Не любить». Для нас, жінок, вона - підтримка, дає багато корисного. Всі любили, любимо і хочемо бути любимими, незважаючи ні на вік, ні на соціальний, ні на сімейний стан. Я часом пишу вірші про те, що болить, що тривожить. Була б дуже рада побачити щось в сторінці. З повагою Валентина ЧУМАК.
На тебе я чекала вже давно - І ти прийшов, далекий, таємничий. Щось проронив, не дивлячись у вічі. Як у німім все діялось кіно. А я хотіла сонечком зігріть Холодний погляд твій, уста та руки, На струнах серця видобути звуки Грайливі - тобі душу звеселить. Під ноги постелити килими, Заквітчані для тебе дивоцвітом, Щоб не блукав ти більше білим світом, В чужім краю зустрівши дні зими. І я до тебе простягаю руки, - Та натикаюсь на холодне скло. То все лиш сном, уявою було. Між нами прірва давньої розлуки.
