Душа тішилася від споглядання, як волиняни напередодні Великодня чепурили свої оселі й обійстя, вулиці. Усміхаються до сонечка і людей свіжовибілені й пофарбовані стіни будинків і паркани, вимиті вікна, впорядковані квітники...
Душа тішилася від споглядання, як волиняни напередодні Великодня чепурили свої оселі й обійстя, вулиці. Усміхаються до сонечка і людей свіжовибілені й пофарбовані стіни будинків і паркани, вимиті вікна, впорядковані квітники.
Та ось до щойно побіленого бордюра на вулиці Д. Гордіюк полетіла порожня пачка від цигарок, а трішки далі по зеленому газону вітер футболить кинуту кимось целофанову торбу. А на одному із телеканалів на всю Україну цими днями «прославилася» луцька Сапалаївка із її хронічно забрудненими берегами і смердючою водою, яка забруднює Стир. Хочеться кричати: люди, схаменіться, адже по цих берегах і вулицях ходять ваші діти й онуки, яким ви просите у Бога здоров’я і благополуччя. А що ж дієте самі? Споконвіку четвер перед Пасхою наші предки називали чистим, бо до цього дня завершували основні передсвяткові клопоти. Нині стан нашого довкілля такий, що кожен четвер має бути чистим. Може, не такою вже й поганою була нині забута традиція щоп’ятниці в кінці робочого дня усім братися за граблі й віники і прибирати території навколо установ, організацій. Адже наші співгромадяни, побувавши у чистій Європі, не хочуть повертатися додому ще й тому, що не мають бажання провести решту життя серед сміття, яке ми так невтомно плодимо навколо себе.
