У райцентрі в кафе, був обідішній час,
Заховавшись од літньої спеки,
Я відчула (від-чу-ла!) душею нараз:
«Ти для мене чужий і далекий!»,
Щось між нами не те, щось між нами не так...
У райцентрі в кафе, був обідішній час, Заховавшись од літньої спеки, Я відчула (від-чу-ла!) душею нараз: «Ти для мене чужий і далекий!», Щось між нами не те, щось між нами не так. У любові скінчилася віза. Адвокат моїх мрій - невсипущий Тік-Так - Вже лаштує в дорогу валізи. Мені б кинути вслід: «Зачекай-но, агей!», Мені б бігти, хапати за поли, Та розбилася ваза, і клей чи не клей - Як раніше, не буде ніколи... Сонце пряжить, пече. Десь поділись дощі (У природи своя, певно, криза). У цю спеку, в кафе, стало зимно душі... Все! Іду пакувати валізи! Євгенія НАЗАРУК с. Лище Луцького району.
