Там, де живуть ці маленькі лісовички, як і в Луцьку, теж є 40 та 33 квартали. Правда, тролейбуси та автобуси ними не ходять. Добратися сюди можна лише лісовими стежками. Саме тут, серед пахощів хвої та квітів, під співи соловейка, разом із зайчиками-побігайчиками підростають Софійка та Анастасія...
Там, де живуть ці маленькі лісовички, як і в Луцьку, теж є 40 та 33 квартали. Правда, тролейбуси та автобуси ними не ходять. Добратися сюди можна лише лісовими стежками. Саме тут, серед пахощів хвої та квітів, під співи соловейка, разом із зайчиками-побігайчиками підростають Софійка та Анастасія.
Тато сестричок Роман Марчук, закінчивши технікум та лісотехнічний інститут, ось уже більше десяти років продовжує тут справу свого батька, теж лісника. Але якщо ви подумаєте, що дівчаткам почувається тут самотньо, то глибоко помилитеся. Можна лише подивуватися, як старша Софійка, цьогоріч вона з похвальним листом закінчила перший клас Гараздженської школи, та менша Анастасія, якій виповнилося 5 рочків, знають ліс. Літніми днями з першими променями сонця вони вже збирають то суниці, то лікарські трави чи перші гриби. Сестрички легко орієнтуються в лісових хащах. Вони знають, де живуть і лисички-сестрички, і старий крук, і бешкетник-шуліка. Залюблені у природу, Софія та Анастасія із сумом розкажуть вам, як гублять їхню домівку, ліс дяді й тьоті з дачних масивів «Струмівка» і «Діброва». Ну ніяк не можуть зрозуміти дорослі, які самі тут користуються дарами щедрого гаю, що ліс - не смітник, а майбутнє для їхніх дітей та внуків. Ось таку історію розповів нам грибник та мандрівник Валентин Люпа.
