Минулих вихідних зайшла у продуктовий магазин райцентру, де й раніше не раз довелося бувати. Була приємно здивована: місця наче побільшало, товари на вітринах викладені акуратно, доступно, зник, здавалося, незнищенний запах несвіжих, зіпсованих продуктів...
Минулих вихідних зайшла у продуктовий магазин райцентру, де й раніше не раз довелося бувати. Була приємно здивована: місця наче побільшало, товари на вітринах викладені акуратно, доступно, зник, здавалося, незнищенний запах несвіжих, зіпсованих продуктів.
— Щось у вас змінилося! — не стрималася від захоплення. — Власник змінився,— коротко відповіла продавчиня. І ще одна картинка із життя: двоє сусідів оселилися в старих, куплених на одній вулиці, будинках. Через кілька років одне обійстя перетворилося у «лялечку»: перекособочену хатину відремонтували, пофарбували, облаштували подвір’я, обнесли новим парканом, посіяли траву — і собі в радість, і людям глянути приємно. У сусідів же і хата, і паркан ще більше похилилися, заросли бур’янами і бузиною. Контраст такий очевидний — хоч у підручник із дизайну вміщуй. Хтось скаже — закономірно, адже у кожного різні можливості як фізичні, так і матеріальні. Мої ж спостереження підказують, що не це головне. Було б бажання... А вже воно знайде і можливості, й кошти. Бо якщо їх нема на новий паркан, то на кілька стовпців і цвяхів, аби полагодити старий — таки знайти можна. І коса, щоб бур’ян біля нього викосити, теж десь у сараї стоїть. Якщо не починати ранок із горезвісного: «І так зійде...».
