Ця подія оживила тихі вулички колишнього райцентру. По-святковому одягнуті, з букетами квітів у Лукові, що в Турійському районі, зі своєю юністю зустрілися сивочолі діти війни 1944 року народження. Школа радо відкрила їм двері, як і 50 років тому.
Ця подія оживила тихі вулички колишнього райцентру. По-святковому одягнуті, з букетами квітів у Лукові, що в Турійському районі, зі своєю юністю зустрілися сивочолі діти війни 1944 року народження. Школа радо відкрила їм двері, як і 50 років тому. Поріг класу переступили 22 однокласники із 60. Когось доля закинула в Росію, Литву і навіть Канаду, хтось ступив на дорогу до Вічності. Не дочекалися круглої дати і багато вчителів. Тому в пам’ять про кожного поставили на “заупокійний” стіл у храмі сорок свічок. А до двох літніх учителів, подружжя Ладанай, прийшли із квітами додому. І чи не найчастіше того дня лунало: “А пам’ятаєш?”. Їм було про що розповісти, згадати, подякувати. Бо ж як було не сказати вдячне слово про вчительку анатомії Ганну Федорівну Ковальчук, яка так уміла подати свій, здавалося б, не вельми популярний предмет, що понад десяток випускників обрали професію медика. Усі присутні на святі були вдячні організаторам зустрічі з юністю Нонні Сукманській, яка подарувала школі образ Почаївської Богоматері, та Івану Рудницькому. Він читав свої вірші про Луків, про школу і подарував шкільній бібліотеці альманах “На берегах Вижівки”, де вони надруковані.
