ВАЖКЕ ПОХМІЛЛЯ ПІСЛЯ СВЯТКОВОЇ ВЕЧЕРІ

Після відзначення у подруги дня народження молода жінка поверталася опівночі додому. У Ківерцях на одній з вулиць на неї напало троє п’яних чоловіків, побили її й зґвалтували. Працівники міліції їх розшукали, а суд визначив кожному міру покарання

Петро ФІЛЮК, Володимир КАЛИТЕНКО

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ У ПОДРУГИ
Жителька Ківерець Оксана того вечора прийшла до подруги Тамари, котра відзначала свій день народження. Прийшли з подарунками й ще кілька її подруг. Проголошували тости на честь іменинниці. Святкування затягнулося майже до півночі. Потім почали розходитися по домівках.
Пішла додому й Оксана. Хміль підкошував ноги, бо ж випити довелося чимало. Похитувалася, але йшла, бо вдома її чекали неповнолітні сини. Не думала, що так довго затримається в подруги. Врешті-решт сіла на пеньок, що був біля дороги, й вирішила трішки відпочити.
Як тільки Оксана відійшла від пенька, то побачила, що їй назустріч прямують якихось троє чоловіків. Вони так само похитувалися й про щось між собою говорили. Один із них раптом почав сміятися й показувати пальцем на неї. Вона злякалася, але тікати було вже пізно.
Хлопці підійшли до Оксани. Один із них спробував її обняти. Вона відхилилась. Тоді він вхопив її за руку й різко запитав, куди вона зібралась одна опівночі.
— Йду додому, там мене чекають діти,— сказала Оксана й спробувала звільнити руку, але той тримав її міцно.
— Ходімо з нами, — запропонував він.
— Нікуди я не піду!— злякано сказала Оксана.
Той кивнув своїм п’яним друзям, вони її схопили за руки й почали кудись вести. Жінка кричала, кликала на допомогу. Але містечко спало.
— Замовчи, бо заткнемо ганчіркою тобі рота!— пригрозив той, хто перший схопив її за руку.
Жінка на якусь мить замовкла, але все одно намагалася вирватися з рук пияків. Тоді вони схопили її за ноги та руки й понесли. Кілька разів спотикалися й падали, знову її піднімали і йшли. Їй дуже боліла не тільки рука та нога від падінь на землю, а й нила спина.
Коли проходили біля одного з будинків, звідти таки вийшли чоловік та його дружина. Побачивши, що якісь п’яні чоловіки несуть жінку, а вона пручається й голосно плаче, запитали:
— Куди ви її несете?
— Куди треба, туди й несемо! — закричав один із пияків, витяг з кишені щось схоже на пістолет й додав: — А ви не лізьте не в своє діло, бо зараз пристрелю, а хату спалю!
Чоловік із дружиною одразу ж зателефонували в міліцію, розповіли все, що бачили.
Незважаючи на те, що Оксана продовжувала чинити опір, сили були, звичайно, нерівні. А один із циганів, щоб жінка замовкла, кілька разів вдарив її кулаком у груди та по голові, потім схопив за шию і почав душити. Жінка перелякалася й замовкла, бо зрозуміла, що від них можна чекати всього.
Пияки завели Оксану в якийсь невеличкий будиночок. Виявилося, що в ньому ніхто не проживає... Міліція приїхала на вулицю досить швидко, але ніде нікого вже не було.

НІЧ ЗНУЩАНЬ І ПОГРОЗ
У будиночку, куди пияки затягли побиту жінку, був диван. Кинули Оксану туди й почали роздягати. Вона виривалася й кричала. Почали знову бити. Коли жінка на хвилину-другу знепритомніла, стягнули з неї увесь одяг, потім по черзі почали ґвалтувати.
Коли третій пияк зробив свою злочинну справу, Оксана почала похапцем одягатися, натягнула джинси й сорочку.
— Ти куди так поспішаєш? — запитав, посміхаючись, той, хто перший її зґвалтував. — Може, нам ще по разу захочеться.
— Вдягаюся, бо хочу в туалет.
На подвір’я вийшли обоє. Пияк хвилину постояв й гукнув до когось із своїх друзів. Вони, певне, не почули, бо ніхто з хати не вийшов. Він зиркнув на жінку й забіг сам у хату, а коли вийшов через якусь хвилину ще з одним, Оксани на подвір’ї не було. Скориставшись його відсутністю, вона кинулася тікати. Знаючи, що її можуть наздогнати, вона сховалася під вантажний автомобіль, який стояв неподалік. Бачила, як із хати вибіг і третій бандит. Усі почали жінку шукати, кидаючись у різні боки. Ніхто з них не міг і подумати, що вона лежить неподалік під автомобілем. Шукали довго.
Втікачка майже дві години пролежала під автомобілем. А коли вони, нарешті, розійшлися, вилізла зі своєї схованки й також побігла додому. Коли зайшла у свою кімнату, була вже майже четверта година ночі.
Наступного дня до Оксани навідалася її подружка. Оксана розповіла про нічний напад на неї трьох циган. Подруга порадила звернутися в міліцію.
Нічних бандитів розшукали швидко, бо вони вже давно були на обліку в міліції. Ними виявилися місцеві жителі Леонід Стоянович, Сергій Данилюк та Андрій Зубець, котрі ніде не працювали, хоча наймолодшому з них — Андрію —було вже під тридцять років, двом іншим по сорок п’ять. Усі мали початкову освіту. Головним їх заняттям були крадіжки та пограбування. Саме тому вже побували на лаві підсудних по кілька разів, але не покаялися. До тюрми вже звикли. А під час медичного огляду виявилося, що всі вони ще й наркомани.
Під час розслідування та на суді всі брехали, всіляко викручувалися, аби врятувати свою шкуру. Вони доводили, що підібрали Оксану на дорозі. Хотіли завести її додому, але не знали куди. Сама ж жінка адреси своєї не сказала. Тому й повели її в будиночок, де ніхто не жив, а вже потім дійшло до гріха, бо були, як і незнайома жінка, п’яні.
Звичайно, винна й Оксана, яка не пішла вчасно додому, тим більше, що її чекали діти. Добре, що їй ще пощастило втекти від бандитів, бо не відомо, чим би могла закінчитися нічна зустріч.
Ківерцівський районний суд засудив Леоніда Стояновича та Сергія Данилюка на десять років позбавлення волі кожного, врахувавши і їх попередні судимості за скоєні злочини. Апеляційний суд області вирок залишив без змін.
Отож, для них тепер тюрма стала рідним домом. А вийдуть вони з неї уже пристаркуватими чоловіками. Але ж самі своє життя занапастили...
Третій злочинець Андрій Зубець визнаний лікарями психічно хворим. Отож, й лікуватиметься в спеціальному закладі.