СЕЛЯНИ РОКАМИ СУДЯТЬСЯ ЗА СВОЄ МАЙНО

Про змагання колишніх членів приватно-орендного сільгосппідприємства «Україна», що у Вільхівці Горохівського району, за можливість скористатися правом власності на свої частки розпайованого колгоспного майна в нашій газеті йшлося не раз. Перша публікація про це з’явилася у квітні 2009 року, а остання — у березні року нинішнього. «Селяни відстояли свої права в суді», — гласив її заголовок. Але ми це стверджували передчасно

Петро БОЯРЧУК

Бо невдовзі Волинський обласний апеляційний суд рішення Горохівського районного суду, який задовольнив позов вільхівчан, визнав незаконним, і все повернулося до того, з чого починалося.
Група вільхівчан, а сьогодні їх більше 300, які вирішили вийти зі складу збанкрутілого ПОСП «Україна», заповзялися одержати своє майно не пошматованим, а цілісно, в комплексі. Щоби так ним і розпорядитися. Здавалось би, владі тільки вітати треба цю ініціативу і всіма способами сприяти її реалізації. Однак...
Спочатку інвестора для свого підприємства вільхівчани шукали всім, як то кажуть, колгоспом вкупі з його колишнім головою, а тоді — директором ПОСП «Україна» Григорієм Шереметою. І знайшли в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Городище» Луцького району, яке очолює Анатолій Никонюк. Але Шереметі треба було негайно погасити заборгованість з виплати заробітної плати, яка накопичувалася в ПОСП «Україна» упродовж років. Одразу викласти півтора чи два мільйони гривень з рахунків ТзОВ «Городище» Никонюк не схотів. Тоді Шеремета, не ставлячи до відома власників майнових та земельних паїв, які орендувало очолюване ним підприємство, одержав украй потрібні йому гроші від київського ТзОВ «ВВ Холдінг», що за кілька літ перед тим увійшло в Горохівський район через агрофірму «Колос» у селі Мерва.
Так власники майна ПОСП «Україна» потрапили у фінансову залежність до інвестора, якого Шеремета привів у Вільхівку самочинно. А що свого часу, так само нікого не питаючи, він, неначе свою власність, продав майновий комплекс ПОСП «Україна» в селі Софіївка, то це і внесло в громаду остаточний розкол.
Одні її члени вирішили віддати паї в оренду ТзОВ «Городище», інші, наївно думаючи, що «досі працюють в колгоспі», слухняно пішли за колишнім колгоспним головою, котрий узявся відробляти перед ТзОВ «ВВ Холдінг» отримані від нього гроші. При цьому перші орієнтувалися на високу результативність господарювання ТзОВ «Городище», в тому числі – і в селі Красів Горохівського району, другі, знаючи, що в агрофірмі «Колос», де вже господарювало ТзОВ «ВВ Холдінг», справи украй занепали, — лише на щедрі обіцянки.
Здавалось би, хтось хоче вийти зі своїми земельними та майновими паями з ПОСП «Україна» і увійти до ТзОВ «Городище» — дорога йому скатертиною. Хтось прагне зоставатись у «рідному колгоспі» — його воля. Але цивілізованого «розлучення» не відбулось. Насамперед через те, що створений свого часу комітет співвласників майна залишився без керівника, а новий голова комітету, призначений, подейкують, самим Шереметою, від роботи усунувся. А ще й тому, що місцеве керівництво, в чому переконані десятки вільхівчан, зайняло щодо цього «розлучення» споглядальницьку позицію, при якій час від часу усе ж підігравало Григорієві Шереметі, а правильніше сказати – ТзОВ «ВВ Холдінг» чи тим, хто із київських верхів привів це підприємство інвестором у район.
Проблеми того «розлучення» не раз обговорювали у Вільхівці і на зборах селян, участь у яких брали як районні керівники та спеціалісти, так і спеціалісти з обласного центру, а було, що й керівник ТзОВ «ВВ Холдінг» Микола Блошко та директор ТзОВ «Городище» Анатолій Никонюк. Хтось за когось на тих зборах агітував, хтось говорив селянам про їхні законні права на свої майнові частки і вільний вибір, хтось натякав, що ліпше їм відмовитися від задумки отримати майно у комплексі, а брати за тим самим принципом, що звикли. Григорій Шеремета на тих зборах говорив одне, але після них робив інше. Відтак і розподіл майна, вважають вільхівські селяни, котрі хочуть вийти із ПОСП «Україна», умисне зволікався, щоб не сказати – саботувався.
Майно неначе давали, але з рук не випускали. Це змусило майже 300 власників паїв звернутися з колективним позовом до суду. Але судовий розгляд теж перетворився на нічим не вмотивовану тяганину. При цьому знаходились «добрі люди», які знову радили вільхівчанам відректися від їхньої гуртової затії та виборювати своє майно поодинці або невеличкими групами і брати те, що дають, бо «так легше». З різних причин за час цієї тяганини Горохівський районний суд не раз відмовляв позивачам у розгляді справи взагалі, а Волинський обласний апеляційний суд так само не раз повертав цю справу йому на розгляд.
Аж коли районний суд, нарешті, розглянув заяву вільхівчан і задовольнив позов, обласний апеляційний суд, у якому, підкреслю, ця справа була не раз, раптом прозрів і побачив, що проблему вирішено в корені неправильно, оскільки не суд має розподіляти між людьми належне їм майно, а той самий комітет, про відновлення роботи якого у Вільхівці чомусь ніхто не подбав. І хоч рішення це ні в кого не викликало сумнівів, але вже те, що прийняли його після довгої тяганини, віри в українське правосуддя не додало.
Знаючи, що в тому, аби провести загальні збори і створити новий комітет співвласників майна, Шеремета їм не товариш, селяни, котрі від свого задуму не відступились, звернулися до обласного керівництва, і у Вільхівку приїхали заступник голови держадміністрації області Віталій Карпюк та начальник головного управління агропромислового комплексу облдержадміністрації Юрій Горбенко. Думалося, їхнє втручання нарешті покладе початок реальному вирішенню проблеми і люди отримають своє. Однак очікування виявилося марним.
У перебігу згаданих подій на посаді керівника ПОСП «Україна» Григорія Шеремету замінив із незрозумілих для селян причин «зовсім чужий» у Вільхівці Юрій Фединчук. А на обласному семінарі в Ківерцівському районі Юрій Горбенко представив Григорія Шеремету головним зоотехніком доти не відомого їм ТзОВ «ВВ Агро». Це і спонукало власників неотриманого майна знову звернутися до «Волині-нової», аби розібратися, хто є хто і в чиїх руках їхнє майно тепер.
Не дочекавшись милості від начальства, водночас узялися самотужки скликати ті самі довгождані збори, аби створити на них і той комітет. Але, як вже бувало, прихильники Шеремети, наче за чиїмсь повелінням, на збори не з’явилися. Так знову виникла підстава, аби збори та створений ними комітет вважати неправомочними. У процесі ж перевірки листа до редакції, з яким я побував на тих зборах, а потім мав з приводу нього розмови з Григорієм Шереметою, Юрієм Горбенком, головою держадміністрації Ківерцівського району Леонтієм Кричкевичем, а врешті і з директором ТзОВ «ВВ Холдінг» Миколою Блошком та директором ТзОВ «Городище» Анатолієм Никонюком, вималювалися речі, направду дивні.
Готуючи збори, представники вільхівчан, котрі не розлучились із мрією вирвати своє майно з чіпких рук «рідного колгоспу», прийшли за підтримкою і до одного із владних кабінетів у Горохові. Але тут, замість підтримки цілком законних своїх вимог, раптом почули, що збори їхні нічого не змінять, бо не буде (звідки ж така прозірливість?) кворуму. А коли районна влада захоче, то «їхнього Никонюка» в Горохівському районі «навіть духу не буде». У свою чергу Анатолій Никонюк, коли довідався про такі от слова на свою адресу і зателефонував до того ж кабінету, аби збагнути, чим розгнівав районне начальство, почув, що буде краще, коли вплине на прихильних до нього вільхівчан з тим, аби віддали своє майно в оренду ТзОВ «ВВ Холдінг».
Григорій Шеремета у розмові зі мною, здалося, і Богом готовий був присягнути, що про ТзОВ «ВВ Агро», працівником якого фігурував на семінарі в Ківерцівському районі, взагалі нічого не знає. А на зборах у Вільхівці виступив як засновник і власник ПОСП «Україна», котрий «повністю викупив» у людей 327 майнових паїв і «призначив на посаду виконавчого директора» ПОСП «Україна» Юрія Фединчука, залишивши за собою право загального керівництва.
А Леонтій Кричкевич повідомив: ТзОВ «ВВ Агро» таки існує і в Ківерцівський район увійшло, отримавши в оренду близько 2000 гектарів ріллі, за представництва директора ТзОВ «ВВ Холдінг» Миколи Блошка. У розмові ж із Блошком з’ясувалося, що засновниками ТзОВ «ВВ Агро», яке зареєстроване в Києві, є члени його родини, що Шеремета не є ні пайовиком ПОСП «Україна», ні власником, що не Шеремета призначив керівником ПОСП «Україна» Юрія Фединчука, а направив його сюди, аби «зняти напругу», сам Микола Блошко. Шеремета ж, якого взяли на роботу у ТзОВ «ВВ Агро», працює у ПОСП «Україна» за сумісництвом, допомагаючи новому керівникові «увійти в курс справ».
Поза увагою залишилося під час розмови з Блошком лише питання щодо ефективного в особі інвестора господаря. Але не обминув цього питання Леонтій Кричкевич, який висловив нерозуміння щодо впровадженої ТзОВ «ВВ Агро» в Ківерцівському районі «нульової технології», що більше нагадує імітацію, ніж господарювання. А що подібне вже не перший рік спостерігають селяни і на орендованих ТзОВ «ВВ Холдінг» землях у тих же Вільхівці та Мерві, то запитання, чому їх так наполегливо, наче колись до колгоспу, заганяють до київського інвестора, залишається загадкою. Тим паче на тлі безкінечних розмов про право на власність та вільну змогу нею розпорядитись. І за великим рахунком усе це нагадує цинічне знущання над законністю та демократією, роль у якому місцевої влади другорядною ніяк не здається.