Раніше я не дуже вірила у розмови про порчу, приворот, вважала їх бізнесом окультних шарлатанів на людському марновірстві. А нещодавно на собі переконалася, як легко потрапити у полон забобонів...
Раніше я не дуже вірила у розмови про порчу, приворот, вважала їх бізнесом окультних шарлатанів на людському марновірстві. А нещодавно на собі переконалася, як легко потрапити у полон забобонів.
Тож мушу засвідчити, що повірити у них справді просто, треба тільки мати відповідний настрій, такий, наприклад, як після похорону. Повернувшись додому з кладовища в сумному настрої і думках про вічне, почала шукати щось у сумці. І раптом на її дні намацала незрозумілий предмет. Ним виявився клубок чорних ниток. Раніше я завжди сміялася з таких розповідей, але в той момент стало трохи моторошно. У голові швидко вибудувався ланцюжок думок: «Небіжчик, домовина, похорон, чорні нитки... Невже пороблено?». Згадалося, що в таких випадках підозрілу річ не можна брати в руки, її потрібно чим швидше викинути, найкраще - спалити. Нитки взяла пінцетом, як хірург, поклала у целофановий мішечок, винесла за будинок і спалила. Потім своєю тривогою поділилися із подругою. Вона, виявляється, теж мала що розповісти на цю тему. Біля своєї хати приятелька кілька разів знаходила шоколадні цукерки, наскрізь проколоті голками... У пригніченому настрої в очікуванні майбутніх проблем повернулася я додому. А там мене донька зустріла запитанням, чи не знаходила я в своїй сумці... її чорних ниток для вишивання? Вона їх, мовляв, взяла у бабусі для уроків трудового навчання...
