ЗДРАСТУЙ

Галина ЗЕЛІНСЬКА

Як довго ішов я до тебе...
Вже вицвіли очі у неба
Й дощами у ніч засльозились,
Хрещаті шляхи відмолились
Під свисти вітрів-охоронців.
Що бурі, оті, що на Сонці?
У серці гули буревії,
Коли покидали надії
І жала зневіри впинались.
Я йшов. Хоча дні й зупинялись.
Всі весни позаду і літо,
А щастя вино ще не пито.
Зимова весна чи осіння
В нас буде. З путі озоріння,
Негодо, зійди і не застуй.
Моя ти коханая, здрастуй.

с. Суховоля
Луцького району.