НАОДИНЦІ З ПРИРОДОЮ: зеленички із забутого кар’єру

Третю неділю поспіль я приходжу до закинутого, забутого піщаного кар’єру. Він уже заріс сосниною, берізками, крушиною. Під ними – килим із сизого та смарагдового моху.

Перші заморозки й вітри позривали з дерев листя, яке надійно приховало від морозів... зеленички. Без досвіду грибника їх тут не помітиш. У кар’єрі тиша і сонний спокій.
Озброївшись сосновою палицею, ворушу листя біля стовбурів беріз, осик, крушини. Декілька світло-зелених грибочків-рядовок відкривають молоді капелюшки, ніби вітаються зі мною. І я кланяюся їм, зрізаючи ніжки тоненьким ножиком.
Нинішня посушлива осінь виявилася скупою на грибні дари. Та все ж тут, у старому кар’єрі, палиця раз по раз натикається на приховане листопадом грибовище зеленичок і корзина наповнюється смачними і запашними трофеями. Цікаво, чи й у грудні вони тішитимуть душу грибника?
У грибних місцях побував наш читач Павло Шесталюк із с. Хворостів Любешівського району.