Ось і завершено останню добірку року, що назавжди відходить в історію. Її специфіка — двома-трьома абзацами розповісти про «гарячі» новини, наші радощі, здобутки, творчі досягнення, благодійні поривання, згуби і знахідки, а інколи й вказати адресу біди...
Ось і завершено останню добірку року, що назавжди відходить в історію. Її специфіка — двома-трьома абзацами розповісти про «гарячі» новини, наші радощі, здобутки, творчі досягнення, благодійні поривання, згуби і знахідки, а інколи й вказати адресу біди.
Щоразу серце заходиться від тривоги: відгукнуться чи залишаться байдужими мої дорогі краяни? Намагаюся зрозуміти тих, хто пройшов мимо: і самим нині сутужно, а болю й біди довкола так багато! Тішуся, торжествую і готова доземно вклонитися кожному, хто ділиться останнім, хто не залишається байдужим, коли комусь нині гірше. Чимало із вас не хоче, аби про доброчинство знав ще хтось окрім Бога і стражденного. У день Святого Миколая зайшла в редакційний кабінет жінка, яку я добре знала ще з радянських часів. Ми змінилися обоє, тому впізнавали одна одну заново. Принесла кошти на благодійну допомогу, але з умовою: жодних згадок прізвища в газеті, і навіть для тієї кому призначена допомога — вона має залишитися безіменною. Чи не справжній християнський приклад благочестя? І таких епізодів спілкування із гідними подиву людьми доля дарувала чимало. Оце і є журналістське щастя. Тому, входячи у ваш дім із традиційним вітанням «Доброго дня вам, люди!» нині ще додаю: і доброго Нового року! Хай плідними будуть ваші будні, веселими — свята, достатком і щастям хай повниться хата!
