Щороку на своєму робочому столі до Новорічних свят я прикрашала маленьку ялинку. Нинішній рік став винятком. Непоправна родинна втрата напередодні Нового року не сприяла святковому настрою. Місце ялинки зайняли кілька гілочок форзиції, які до свят несподівано нагадали про себе зворушливим жовтим цвітом...
Щороку на своєму робочому столі до Новорічних свят я прикрашала маленьку ялинку. Нинішній рік став винятком. Непоправна родинна втрата напередодні Нового року не сприяла святковому настрою. Місце ялинки зайняли кілька гілочок форзиції, які до свят несподівано нагадали про себе зворушливим жовтим цвітом.
Та у перший же робочий день нового року ялинка на моєму столі таки з’явилася. Та ще й така незвичайна! Із відеречка, в якому вона росла, пробивалися зелені галузочки барвінку, а серед моху красувалися справжнісінькі гриби, які росли навіть на ялинових шишках (на фото). Від них війнуло неповторним ароматом лісу. А подарував таке диво наш постійний дописувач і невиправний грибник Валентин Люпа. Колишній культпрацівник, а нині пенсіонер, він ніколи не розлучається з велосипедом, журналістським блокнотом і фотоапаратом, в об’єктив якого частенько потрапляють усілякі дивовижі. В одному із сюжетів рубрики наприкінці минулого року Валентин Люпа розповідав про своє «тихе грибне полювання» у грудневому лісі десь між Струмівкою і Лищем. Гриби із назвою рядовка сіра й досі постійно на його столі. Сподівається на грибну «свіжину» і до святої вечері напередодні Різдва. Нинішня зима, здається, з ним у змові.
