У Луцькому міському народному домі «Просвіта» відбувся вечір пам’яті колишнього начальника управління культури облдержадміністрації, заслуженого працівника культури Миколи Васильовича Приймака...
У Луцькому міському народному домі «Просвіта» відбувся вечір пам’яті колишнього начальника управління культури облдержадміністрації, заслуженого працівника культури Миколи Васильовича Приймака. Минув рік з часу, коли сотні волинян — рідні, друзі, колеги, люди, які знали, любили, шанували Миколу Приймака — провели його в останню дорогу. Печальний кортеж їхав вулицями його рідних Липин, мимо хати, де він народився і з якої проводжав в останню путь рідну матусю. Проводжав до кладовища, на якому і його — молодого, гарного, життєлюбного — рік тому хоронили сотні людей. Ніхто не міг повірити, що він так рано полишить дружину, сина і доньку, внучку, полишить справу всього життя — рідну волинську, українську культуру, колег, друзів. Але, як сказав на вечорі пам’яті Миколи Приймака директор обласного краєзнавчого музею Анатолій Силюк, є люди як зорі. Вони вже й згасли, а світло від них ще довго струменіє і осяває людські душі. Таким був і Микола Приймак. Він любив життя, музику і культуру, він прагнув до того, щоб вони жили в людських душах, робили їх кращими, щедрішими на красу і добро. Чверть віку віддав він культурі, працюючи в Центрі народної творчості, управлінні культури, був людиною, народженою для цієї справи. На вечорі його пам’яті начальник обласного управління культури Володимир Лисюк, завідуюча Горохівським райвідділом культури Діна Колесник згадували фестивалі, огляди, конкурси, започатковані з ініціативи Миколи Приймака. Він був не просто їх організатором, а душею цих воістину прекрасних свят народного мистецтва. Це і Міжнародний фестиваль фольклору «Берегиня», і хоровий конкурс імені Лесі Українки, і свята волинського народного мистецтва «Калинова сопілка», «Волинські візерунки» та й багато інших. Мовлячи добре і щире слово про Миколу Приймака, працівники культури, його колеги сходилися на думці, що найкращою даниною пам’яті про нього буде утвердження, примноження культурно-мистецьких традицій Волині. А ще на вечорі неодноразово звучало, що варто було б започаткувати обласну мистецьку премію імені Миколи Приймака. Треба сподіватися, що до цього прислухаються в облдержадміністрації і поряд з іменами інших високодостойних людей, чиї імена носять обласні мистецькі премії, займе гідне місце й ім’я Миколи Приймака. Його поважали, любили не лише колеги-професіонали, а й талановиті народні співаки, музиканти. Це саме Микола Приймак зумів знайти дороги до сердець літніх поліщуків, котрі зберегли в своїх душах і серцях автентичний фольклор, і з його легкої руки зачарували тисячі киян, виступивши на сцені столичного Палацу «Україна». Це про Миколу Приймака сказав на вечорі настоятель Свято-Троїцького собору отець Володимир, що він був носієм духовності. Він любив Україну, Волинь, був на цій землі хорошим сином і господарем. Була свідком, коли буквально напередодні нелегкої операції у київській клініці Микола Васильович зателефонував директору обласного театру Богдану Березі лише задля того, аби спитати, як пройшла прем’єра вистави «В’язень сумління». Він знав, що тоді в театрі складалася непроста ситуація, і ось навіть у такий важкий для себе особисто час цікавився справами в театрі, намагався підтримати його директора. У день пам’яті Миколи Приймака зал «Просвіти» був повним. Прийшли і приїхали його дружина, син, донька, внучка, брати, рідня, друзі, колеги. І, звичайно ж, творчі колективи, артисти, яких він шанував, любив, всіляко підтримував. Цього вечора йому і для нього грали камерний оркестр «Кантабіле» та духовий оркестр народного дому «Просвіта», співали Ірина Малашевська, Алла Опейда, Олександр Воскобойник, заслужений артист України Михайло Лазука, співали хор «Оранта», Волинський академічний народний хор, квартет «Акорд», щирі слова мовили ведучі — заслужена артистка України Лариса Мікоян, актор Анатолій Мельничук. На завершення вечора щиро і проникливо говорив про Миколу Приймака заслужений діяч мистецтв Данило Поштарук. Він наголосив на тому, що все ж найкраще виповість про цю неординарну людину лише музика. І полинув у зал безсмертний «Реквієм» Моцарта у виконанні хору і оркестру, створених з найкращих співаків і музикантів Луцька при костелі Петра і Павла. Анастасія ФІЛАТЕНКО.
