У новоріччя, в тиші світання,
Ангел гадав на ромашці.
— Любить! Не любить? — скрушні
зітхання,
Наче молитвонька пташці...
У новоріччя, в тиші світання, Ангел гадав на ромашці. — Любить! Не любить? — скрушні зітхання, Наче молитвонька пташці.
Крила — осмутою у пелюстини. Сили небесні, на кого? Слізоньки жалю зберу до хустини Й витрушу ген, за порогом.
— Любить? Не любить, - в куточку кімнати Чути легке шепотіння. Й ангели, мабуть, уміють кохати. Тільки ж потрібне везіння.
— Лю-бить! — та що це? Мов дзвін піднебесний! Видиво тане, зникає. ...Квітки стеблина. І мій перелесник В кріслі безбожно дрімає. Галина ЗЕЛІНСЬКА, с. Суховоля Луцького району
