«Повертаюся з магазину. Попереду дріботять школярики: хлопчик і дівчинка. Ймовірно, другокласники. Від наплічників, наповнених бозна-чим, бідолашні аж зігнулися. Про щось гомонять. Прислухаюся:..
«Повертаюся з магазину. Попереду дріботять школярики: хлопчик і дівчинка. Ймовірно, другокласники. Від наплічників, наповнених бозна-чим, бідолашні аж зігнулися. Про щось гомонять. Прислухаюся: — Хто тебе більше любить — тато чи мама?— вона. — Здається, тато,— відказує хлопченя. — А як він тебе любить? — Садовить на плечі, дозволяє буянити... Ще казав, купить скутера, такого, як у Сергійка. — А тебе хто більше любить? — він до неї. — Мама. — А як? — Щоранку заплітає косички, купує подарунки. Дозволяє брати її помаду. — Навіщо тобі помада? Ти ще маленька. — Щоб гарнішою бути. Коли гості прийдуть, я підмальовую губки... ... Наші діти. Їх виховує все: дім, де живуть, вулиця, друзі. Та найбільше — приклад батька, матері. Не сьогодні вигадано: «Яблуко від яблуні далеко не падає». Та чи можна скласти ціну батьківській любові? І хіба вона виражається лише матеріальним?!» — поділився своїми роздумами журналіст Олександр Хоменчук із Любомля.
