ОТАК І ЖИВЕМО: невже і Проводи — привід для здирництва?

У торговців штучними квітами нині справжні жнива. Уже традиційно на Проводи наші кладовища перетворюються на барвисті клумби: вінки, кошички, квіткові хрестики, гірлянди, букети й окремі гілочки — все залежить від фантазії та можливостей гаманця.

Щодо останнього, то вразила ось така ситуація. Кілька днів тому на Північному ринку сподобався мені букет із золотистих штучних хризантем. Запитала про ціну — 70 гривень. А вчора точнісінько такі ж хризантеми побачила на базарчику зі штучними квітами біля «Гостинця» і вже було наважилася купити. «Скільки?»— запитала й почула у відповідь незворушне: «Сто!» Ти ба! За три дні ціна зросла аж на 30 гривень!
Мимоволі пригадалося почуте колись в одній із країн Прибалтики: «Щоб тобі на могилу штучні квіти принесли!». У них це вважається межею приниження й несмаку. Тамтешні цвинтарі з весни й до осені також буяють квітами. Але живими.
То, може, нам би запозичувати кращі традиції, а не легші? Бо куди простіше — уткнув штучний букет у могилу — і на цілий рік засвідчив свою пам’ять про предків. А за живими квітами догляд потрібен. Не всі здужають, скажете, хтось живе в іншій області — не наїздишся. Але ж і мова не про них. А скільки у нас тих, хто живе на сусідній вулиці, але про обов’язок перед предками згадує у кращому разі раз на рік — перед Проводами?!