ТИСЯЧА І ОДНА НІЧ

Євгенія НАЗАРУК


Я розказала тисячу казок.
Іще одна...
Однісінька...
Єдина.
А час тече між пальцями невпинно -
Вже втретє відцвітатиме бузок.

Іще одна...Тепер остання ніч.
І ти відпустиш?
Запалила свічі.
І йду, і йду до тебе, як на віче,
Несу в душі жарини протиріч.

Землі нема — втікає десь з-під ніг,
І дика втома роздирає груди...
Я — полонянка. Не судіте, люди!
Моя любов — найтяжчий, певно, гріх.

Я з ним зрослась — така собі мана.
Позаду шлейф обмов і пересудів.
Іду до тебе — втомлена й сумна.
А там... А там...
А там вже будь що буде!
с. Лище
Луцького району.