16 лютого нинішнього року довелося побувати в інваліда І групи 26 –річного Вадима Дубицького, який мешкає у віддаленому селі Коритниця Володимир — Волинського району разом з бабусею Євгенією Степанівною Войтюк, теж інвалідом. З подвійними враженнями залишала оселю...
16 лютого нинішнього року довелося побувати в інваліда І групи 26 –річного Вадима Дубицького, який мешкає у віддаленому селі Коритниця Володимир — Волинського району разом з бабусею Євгенією Степанівною Войтюк, теж інвалідом. З подвійними враженнями залишала оселю.
Жаль і співчуття пройняли, коли побачила, як нелегко двом неповносправним людям з мізерною пенсією проживати без комунальних зручностей у холодну пору року. Але разом з тим не можна було не захоплюватися силою волі, глибокою вірою та терплячістю цих людей. Про це й написала у матеріалі «Вадима Дубицького тримає на світі віра». Мала сподівання, що зголосяться багаті доброзичливці, які запропонують хоч якось полегшити становище Вадима. Та, видно, не вдалося достукатися до сердець таких. Але хлопець, для якого кожен прожитий день — то здолані важкі перешкоди, тримається міцно. І надалі йому допомагають матеріально і морально віруючі. А ще — мешканка міста Устилуга, колишня учителька Онисія Володимирівна Ковальська, з якою Вадим познайомився в лікарні. «Ця жінка проявляє до мене справжнє милосердя і турботу, підтримує у важкі моменти, намагається покращити умови мого життя… Я хочу їй дуже подякувати через газету, попросити, аби ви написали про цю доброчинницю», — повідомив в листі до редакції хлопець. Ми обов’язково зустрінемося з Онисією Володимирівною, яка є постійною читачкою «Волині — нової». «Не можна залишатися байдужим, коли бачиш таку обездолену дитину. До глибини душі вражають душевна доброта і щирість Вадима», — сказала в телефонній розмові жінка, яка дуже скромно оцінює своє піклування про юнака-інваліда, нашому власкору Аллі Лісовій.
