Чи потрапить до Верховної Ради достатньо депутатів від Волині...
Оприлюднені ЦВК партійні списки на вибори-2012 викликали запитання у багатьох волинян — Чи потрапить до Верховної Ради достатньо депутатів від Волині, щоб повноцінно відстоювати інтереси краян у парламенті? Як не прикро, реальні шанси представляти область у Верховній Раді мають одиниці політиків, які отримали прохідні місця у списках своїх політичних сил. І, звісно, за умови, коли їхні земляки підтримають цю партію на виборах
Микола ЛАВРИНЮК
Загалом балотуватися до парламенту за партійною системою зголосилося близько 20 політиків, які нині живуть на Волині або є вихідцями з нашого краю. Більшість претендентів на мандати — досвідчені політики, які не вперше прагнуть до парламенту або є народними депутатами. Як засвідчують дані Центральної виборчої комісії, волиняни представлені в третині усіх партійних списків — від дрібних партій до найпотужніших політичних сил. Однак, на думку аналітиків, реальні шанси пройти за списками мають хіба що заявлені політики-волиняни двох найбільших конкурентів — Партії регіонів та Об’єднаної опозиції. Та чи достатньо високо їхні позиції у списках, щоб таки потрапити до Верховної Ради? Виявляється, ставлення до волинян у різних політичних партіях кардинально різне. Якщо «регіонали» віддали волинським політикам прохідні місця в першій сотні (№45, №49, №91), то «Батьківщина» («Об’єднана опозиція») волинян закинула на задвірки списку, зважаючи на реальний прохідний номер. Скажімо, нинішній народний депутат Віктор Олійник посів найвище місце у списку — №95. Член політичної партії ВО «Батьківщина» волинянин Сергій Шевчук — на 104 місці. Директор волинської фірми «Компакт-Маркет», лучанин Олександр Пиза заявлений під №121. А народний депутат від БЮТ, волинянин Микола Потапчук узагалі опинився на 168 місці — відверто програшній позиції, як стверджують аналітики. «Такий розклад у списку, щонайменше, дивує. Адже на минулих парламентських виборах Волинь найліпше з усіх областей проголосувала за БЮТ, — кажуть столичні політологи. — Напевно, центральний орган «Батьківщини» не вбачає реальної користі від депутатів із Волині. Або у Києві не влаштовує попередня робота волинських парламентарів. Так чи інакше, а представники Волині, очевидно, втратили авторитет у столичних політиків, про що красномовно свідчить їхнє розташування у списку. За логікою, й надалі навряд чи хто дослухатиметься до думки цих обранців, коли вони спробують лобіювати інтереси області». На думку аналітиків, таке рішення партії частково виправдане. Адже, як свідчить аналіз роботи волинських нардепів від БЮТ нинішньої каденції, усі без винятку наші обранці БЮТу постійно трималися «в тіні» парламентської трибуни, надто мляво захищали інтереси виборців. За результатами моніторингу депутатської діяльності Комітету виборців України, серед нинішніх претендентів-волинян на депутатський значок результативною можна назвати попередню роботу хіба що Віктора Олійника (№95) — він не цурався трибуни, чітко виконував вказівки керівництва партії. Однак персоніфіковано, для отчого краю, мало що зробив. А що казати про Сергія Шевчука (№104), якого сьогодні, м’яко кажучи, віддалено пов’язують із Волинню? Хто пам’ятає, коли цей депутат востаннє відвідував свій край, не те, щоб «вибити» мільйон-другий для волинян? Він — уже десятиліття киянин. І його царина — столиця… Про політика Олександра Пизу (№121) мало хто знає не те що в Києві, а навіть на Волині. А щодо Миколи Потапчука, який посів 168 місце у списку «Батьківщини», то цей обранець взагалі потрапив до «чорного переліку» Комітету виборців України, як депутат, який жодного разу не виступав із парламентської трибуни і результат роботи якого можна розгледіти хіба що з товстелезною лупою. На цьому тлі набагато вигіднішою видається позиція волинян у списку Партії регіонів. По-перше, у порівнянні зі списком «Батьківщини» виграшною є проста арифметика: претенденти на парламентське крісло від цієї партії посідають вищі прохідні місця. Скажімо, волинянка Катерина Ващук, нинішній народний депутат, посідає 45-ту позицію списку. Виходець із Волині (теж нардеп) Григорій Смітюх — на 49-му місці. Уродженець Луцького району, нардеп від Партії регіонів Анатолій Горбатюк заявлений у списку під №91. По-друге, всі вони — знакові політичні особистості в парламенті, до думки яких дослухаються у фракції та й керівництві Верховної Ради. Про Катерину Ващук — годі й говорити. Це патріарх Верховної Ради, досвідчений законотворець, за плечима якої понад 300 (!) виступів перед депутатами. Важко перелічити до створення скількох законів вона доклала зусиль. Скажімо, нещодавно нардепи ухвалили написаний нею багатостраждальний Закон про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників). Закон, який змінить схему виплати дотацій селянам за здане молоко і м’ясо, стимулюватиме роботу виробників, гарантуватиме стабільні закупівельні ціни на продукцію тваринництва і стане важливим кроком у державній підтримці молочної і м’ясної галузі, і в першу чергу — на Волині… Якщо ж узяти до уваги величезний авторитет Катерини Ващук серед політичного бомонду, то не дивно, що цій волинянці повсякчас вдається лобіювати виділення коштів для своїх земляків. Наприклад, лише торік їй вдалося вирішити проблеми в галузі освіти й медицини. Саме завдяки Ващук, окрім централізованого фінансування, додаткові кошти отримали Турійський, Локачинський, Горохівський та інші райони на добудову та оснащення шкіл і лікарень… Не дивно, що столичні політики гідно оцінили державотворчі здобутки Катерини Ващук. Її й надалі хочуть бачити в парламенті. А тому й внесли у партійний список під доволі високим 45-м номером. Подібне лобіювання інтересів волинян політологи простежують у роботі волинянина Григорія Смітюха, який у списку Партії регіонів під №49. На підтвердження: сам він у фракції закріплений за областю. «Я звідти родом. Тут, на Волині, поховані мої батьки. Відтак сам Бог велів допомагати рідному краю вирішувати різноманітні соціальні питання. То — не лише зобов’язання народного депутата, то — своєрідний вічний поклик крові», — висловив у пресі свою позицію Григорій Смітюх. І хоча нинішній нардеп ще юнаком виїхав із Волині «на власні хліба», саме він, живучи у столиці, не менше за інших нардепів «вибив» грошей для батьківського краю. Згадаймо хоча б останнє, цьогорічне: лобіював виділення мільйонів для ремонту автотраси Ковель – Ягодин, домігся конкретного виділення 32 мільйонів гривень для будівництва кільцевої дороги навколо озера Світязь… Щодо нардепа Анатолія Горбатюка, який посів у партійному списку Партії регіонів місце під №95, то за нього говорить, скажімо, торішня статистика: «завдяки поправкам Анатолія Горбатюка до держбюджету, що стосуються Волині, на придбання медичного обладнання 15 млн грн отримала обласна клінічна лікарня, 6,5 мільйона — Луцька міська клінічна лікарня. На проведення робіт із реставрації церкви у Піддубцях Луцького району виділяється 1,5 млн грн, на будівництво загальноосвітньої школи у Гаразджі Луцького району — 15 мільйонів. На завершення першої черги школи у селі Баїв Луцького району близько 8 млн грн. На розвиток туристично-рекреаційного комплексу Волинь — 8,3 млн грн». До честі Горбатюка, він чи не єдиний з усіх волинських нардепів постійно навідується на батьківщину. Їздить селами, заходить до редакцій газет і телебачень, розпитує про резонансні проблеми. Одним словом, обранець «наживо», а не з екранів спілкується із земляками. Постійно наголошуючи: парламентарі роблять усе можливе й неможливе, щоб гроші для Волині були закладені в держбюджет. Далі — справа місцевої влади, щоб вони реально прийшли у край. «Наголошу, що гроші на об’єкти закладені у бюджеті. Я відкрив двері — працюйте», — каже Анатолій Горбатюк. Отож, тепер перед нашими краянами непросте завдання: або голосувати за партії, чиї депутати від Волині мають реальні шанси потрапити до парламенту і «відкривати двері» для фінансової допомоги області, або голосувати за політичну силу, чиї керівники відверто ігнорують волинських обранців і ставлять їх у партійні списки на непрохідні місця, радше, заради статистики, аніж бажання бачити цих політиків у Верховній Раді. Головне — не помилитися, щоб Волинь таки мала своїх лобістів у парламенті, а відтак — нові школи, дитсадки та оздоровниці, збудовані за державні кошти.
