«Добрий день, шановна редакціє газети «Волинь-нова». У моєму скромному доробку є невеликий вірш про вареники», — написав нам Григорій Зарубич із Старовижівщини...
«Добрий день, шановна редакціє газети «Волинь-нова». У моєму скромному доробку є невеликий вірш про вареники», — написав нам Григорій Зарубич із Старовижівщини...
Дякуємо за увагу до нашої газети, Григорію. Ваш вірш оцінювали справжні поети і винесли такий вердикт: «…Він не без гумору, але… написаний різними розмірами, то один, то два склади зайві». Одним словом, вірш, на їх компетентну думку, «як той бігун, що кульгає на бігу». А мені, як ведучій рубрики «Чим хата багата», сподобався. Бо ж коли про варенички йдеться, то хіба так важливо, що розміри у вірші не сходяться?! Варенички Люблю варенички до самозабуття. Без них не уявляю я свого життя. Люблю варенички з картопелькою, сиром і вишнями, Із полуничкою, чорницями і черешнями. Обожнюю варенички практично я будь з чим. Нема таких вареничків, яких я геть не їм. Щоправда, ще варенички потрібно заробить. Для цього треба жіночку любить, любить, любить! Не знаю я — на користь, а чи, може, і на вред - Авансом з’їв варенички на три роки вперед. І часто я на думочці такій себе ловлю: «Коли вже ті варенички нарешті відлюблю?».
