УКРАЇНСЬКА «ВЕСЕЛКА» СТАЛА ЗІРКОЮ У ПІВДЕННІЙ КОРЕЇ

Фольклоріада — одне з найграндіозніших мистецьких дійств планети, що, як і Олімпіада, відбувається раз на чотири роки. Цієї осені вона впродовж двох тижнів вирувала у Південній Кореї. Її учасниками стали 42 колективи і 79 делегацій із країн — членів Міжнародної ради організацій фестивалів фольклору і традиційних мистецтв (CIOFF), яка діє при ЮНЕСКО. Про перебіг свята і враження від нього — з перших вуст від президента Української секції CIOFF Юрія Войнаровського


Надія ГУМЕНЮК


— Юрію Васи-льовичу, створенню Міжнародної ради організацій фестивалів фольклору і традиційних мистецтв у другій половині минулого століття передувала досить серйозна проблема…
— Так. Саме у цей час особливо відчутною стала загроза розмивання отих глибинних етнічних пластів, на яких кожен народ створював свою унікальну культуру. На жаль, і зараз не можна сказати, що цей процес зупинився — світ глобалізується, його заполонює поп-культура. Сучасні шоу рідко тримаються свого національного стержня.
— А частіше — зовсім не тримаються його. Для прикладу, «Х-фактор» на українському телеканалі. Половина пісень — англійською, половина — російською. І при цьому більшість виконавців когось наслідує, комусь уподібнюється. Таке шоу з однаковим успіхом може мати і московську, й американську чи британську прописку.
— Мистецтво ж цікаве саме національним колоритом, своєю унікальністю. От CIOFF і поставила перед собою мету: популяризувати автентичний фольклор. Адже це той народний скарб, який формувався і відшліфовувався тисячоліттями, він пройшов стільки випробувань, але зберіг у собі душу народу, його неповторність.
— Україна — порівняно молодий член CIOFF. Зрештою, за радянських часів, за тієї заблокованості української культури, про яку говорила Ліна Костенко, вона ним і не могла стати. Але завжди має бути ще й хтось, хто робить перший крок назустріч. Від України до CIOFF його зробили ви.
— Ініціювали вступ України я і колишній міністр культури України Юрій Богуцький. А своєрідною перепусткою нашої країни у цей міжнародний культурний простір став фестиваль «Поліське літо з фольклором». Бо крім бажання, треба було мати ще й якийсь захід, який би свідчив про досвід у справі популяризації фольклору. Завдяки цьому 1994 року Україна ввійшла, а 1996-го на Генеральній асамблеї в Пуерто-Ріко була офіційно й урочисто прийнята до CIOFF. Зараз у нашій державі вже шість фольклорних фестивалів проходять під егідою цієї організації.
— Чому місцем проведення Фольклоріади стала Південна Корея?
— Чотири роки тому на своєму з’їзді у Бразилії ми розглядали програми, запропоновані трьома країнами–претендентками — Південною Кореєю, Китаєм і Францією. Найкращою була визнана програма Південної Кореї. Тому вибір упав на неї.
— Бачились у Кореї з колективами, які приїжджали до Луцька на «Міжнародне літо…»?
— Із Стамбула до Сеула летіли в одному «Боїнгу» з турками, угорцями, румунами, чехами. В Кореї зустрілися й з іншими колективами, які бували у нас. Україну на цьогорічній Фольклоріаді представляв колектив «Веселка» з Костополя Рівненської області.
— Багато клопотів мали корейці з підготовкою до свята?
— Самі посудіть: за чотири роки вони збудували біля міста Ансон (це за 80 кілометрів від Сеула), на лоні розкішної природи, серед гір, спеціальне фольклорне містечко. З чудовими сучасними офісами, великими концертними залами, з комфортними умовами як для учасників, так і для відвідувачів. А відвідувало Фольклоріаду кожного дня понад тридцять тисяч людей.
— Неймовірно!
— Але це так. І при такій кількості народу — ніякої тисняви, черг. І в інфраструктурі містечка, і в організації заходів було продумано все до найменших деталей. Дуже багато розкішної друкованої інформаційної продукції. Багато волонтерів, готових надати допомогу. Скажімо, були спеціальні місця з великою кількістю візків для інвалідів. Неповносправні люди приїжджали автомобілями і вибирали собі на місці — чи механічні, чи електронні візки. Так само і з візочками для дітей. Батьки брали, що їм і їхнім дітям до вподоби, а ввечері просто ставили на місце. Навіть спеціальні шапочки для захисту від сонця людям безплатно роздавали — температура там у жовтні, як у нас в липні.
— Упродовж двох тижнів — тільки виступи?
— Програма була дуже насиченою і значно ширшою. Учасники не лише виступали, але й представляли кухню і традиції своєї країни. Були виставки національного одягу, виробів народних майстрів, кожного дня можна було скуштувати національні страви, причому, до обіду — однієї країни, після обіду — іншої. За нашим борщем, до речі, черга стояла.
— Щось змінилося у тенденціях Фольклоріади?
— Була спроба показати сучасну стилізацію під народне мистецтво, своєрідне шоу. Це яскраво, глядачам подобається. Але організатори не схвалюють таких речей. Адже це вторинне, а для CIOFF, як я вже казав, головне — збереження автентичного, джерельного народного мистецтва. Мені найбільше cподобався африканський фольклор. Він дуже природний і невіддільний від стилю життя. З ним люди збирають урожай, полюють, готують їжу, освідчуються в коханні, одружуються… Великий інтерес в учасників і гостей Фольклоріади викликав український фольклор. Ми не мали відбою від журналістів, фотографів, просто бажаючих зробити з нами знімок на згадку, дуже всім подобалися наші вишиванки. Українська «Веселка» стала у Південній Кореї справжньою «зіркою»!
— Встигли, мабуть, і за межами Ансона побувати?
— Практично побачили всю Південну Корею: від королівського палацу у Сеулі, куди нам організували екскурсію, до міст, містечок і навіть сіл, де проходили фестивалі–супутники і де ми виступали. Корейці з величезним задоволенням показують свою країну і дуже пишаються нею. Приємні враження почалися вже при в’їзді. Митний огляд в аеропорту Сеула тривав не більше двох хвилин: єдине, що від нас вимагали, — прикласти два пальці до спеціального пристрою і подивитися в очі. І все — гостинно просимо в Корею! І це після того, як у Туреччині нас так трусили, що навіть взуття змушували знімати.
Та найбільше мене вразили дві речі: корейський мінімалізм і діти. Ми не бачили ніде розкішних будинків на кшталт палаців у наших «царських селах», не бачили жодного муру чи навіть високого паркану навколо будинку — все відкрито. В оселях — тільки те, що необхідне, мінімум меблів. І це при такому високому рівні життя! До речі, така відсутність «мурів» і серед людей. Фольклоріаду «благословили» майже два десятки найвищих посадових осіб на чолі з прем’єр–міністром. І біля них — жодного охоронця. Всі vip–персони в одязі, що не відрізняється від одягу звичайних, чи як у нас тепер кажуть, пересічних людей. Кожен із них перед тим, як виступити, виходив на сцену, ставав перед людьми на коліно, вклонявся.
— А чим же особливі діти?
— Люди приїжджали сім’ями, тож дітвори було дуже багато і різного віку. Але за два тижні ми не почули жодного крику, плачу, вередування. Діти з величезною пошаною ставляться до старших, дуже виховані, чемні, але при цьому — розкуті, цікаві, допитливі. Мабуть, атмосфера гармонії і внутрішньої культури, які там культивуються, передаються юному поколінню від самого народження.
Звісно ж, не могли не вразити розмаїття морепродуктів у корейській кухні, ідеальні дороги, дивовижні паркінги, у яких під час поїздки можна не просто перепочити, але й походити мінізоопарком, послухати музику, навіть прийняти безплатний сеанс масажу — для цього там стоять спеціальні крісла: сідаєш, натискаєш кнопку — і масаж до твоїх послуг. Ще один цікавий факт: на дорогах Південної Кореї майже немає аварій, як немає і п’яних водіїв, міцних напоїв у магазинах. Якби когось за кермом виявили нетверезим, з водійськими правами йому довелося б розпрощатися на все життя. Словом, це інший світ, у якому люди мають інші цінності. Світ, побудований на національних традиціях. І корейці дуже оберігають його.
— Вже відомо, де буде проходити наступна Фольклоріада?
— Це вирішить з’їзд CIOFF, що має відбутися найближчим часом у Франції.

На фото: В оркестрі «Веселки» — і Юрій Войнаровський із контрабасом.