Директор НВК-ЗОШ І-ІІІ ступенів у селі Самари-Оріхові Халамай вимагає спростувати факти, висвітлені у публікації «Не буде автобуса — не пустимо дітей у школу»...
Директор НВК-ЗОШ І-ІІІ ступенів у селі Самари-Оріхові Ратнівського району Євдокія Халамай вимагає спростувати факти, висвітлені у публікації «Не буде автобуса — не пустимо дітей у школу» («Волинь-нова», 20 вересня). Те, що троє учнів початкових класів самі без супроводу педагогів добиралися додому рейсовим автобусом, керівник пояснила непереконливим аргументом. Мовляв, ці діти відпросилися із уроків, бо захворіли.
Леся БОНДАРУК
Стаття «Не буде автобуса — не пустимо дітей у школу» викликала значний резонанс. Невдовзі журналісти телеканалу ІCTV відзняли сюжет, де також показали, як учні села Березники Ратнівського району змушені добиратися додому після уроків пішки 5 кілометрів зі школи. Цю тему підхопило чимало інших волинських інтернет-видань. Більше того — розповідь про складну ситуацію у Березниках розміщено на сайті з промовистою назвою «Захист прав дітей». Дякуємо колегам-журналістам за небайдужість. Можна було б втішатися, що публікація у нашій газеті отримала такий резонанс, проте насправді нас би більше порадувало, якби змінилася ситуація на краще у Ратнівському районі щодо школярів із села Березники і хутора Підлісне. Адже батьки учнів продовжують висловлювати занепокоєння: «Наші дітки долають велику відстань. Йдуть самі, без нагляду, за них ніхто не відповідає», — скаржиться жителька села Березники Тамара Сидорук. «Вони по 2 години добираються додому. Інколи о 12–ій закінчуються уроки, а діти можуть о пів на третю прийти», — розповідає жителька хутора Підлісне Галина Шинкарук. Тим часом директор школи у селі Самари-Оріхові Євдокія Халамай у телесюжеті каже, що сільські діти загартовані, тож 5 кілометрів додому на свіжому повітрі — лише на користь здоров’ю. Нещодавно у редакцію газети надійшов лист від директора, де вона прагне спростувати «наведені факти щодо підвозу дітей, які не відповідають дійсності». Читаю лист і не знаходжу спростування — натомість суцільне підтвердження того, про що йшлося у публікації. Кого хоче захистити Євдокія Халамай? Виникає великий сумнів, що саме своїх школярів. Директорка стверджує, що батьки у листі до редакції написали неправду, бо «відстань від НВК с. Самари-Оріхові до автобусної зупинки с. Березники становить не 5 км, а 3,300 км». Але діти ж не живуть на автобусній зупинці! Їм від неї ще треба дійти до своїх хат у селі Березники, а декому й на хутір Підлісне! Далі зміст листа Євдокії Халамай дивує ще більше. Ми писали, що стали свідками того, як у Березники рейсовий автобус привіз лише трьох учнів початкових класів. Саме з цими дітками мені вдалося поспілкуватися і їх сфотографувати (на фото). Але директорка пише, що «автобусом «Ратне — Березники» ці школярі приїхали додому, тому що за станом здоров’я відпросились із уроків. Стривайте! Про дітей, з якими я особисто спілкувалася, не склалося враження, що вони хворі. Крім того, якщо дитина хвора, то у школі не мають права її відпускати без огляду медсестри або лікаря і без супроводу когось із батьків. Тим більше, що це ж були учні початкових класів! А якби хворій дитині в автобусі стало погано — хто у цей час зміг би посеред поля чи лісу надати першу медичну допомогу — водій чи однокласник? Педагог не може не знати про те, що хвору дитину зі школи саму ніколи не можна відпускати, що передусім треба викликати когось із батьків. А тут директор зізнається, що відправила дітей «за станом здоров’я» самих рейсовим автобусом, хоча від зупинки ці діти спокійно попрямували до рідних домівок. То де ж правда? І ще одне твердження з листа не лишає нас байдужими: «Для учнів створені необхідні умови для навчання і виховання. В завершенні проектно-кошторисна документація на встановлення внутрішніх санвузлів у школі». Але який сенс про це говорити, якщо діти досі ходять у туалет за понад 10 метрів у двір аж до футбольного поля, де стоять холодні дерев’яні будки з бетонною підлогою. У дощ і сніг бігають туди і назад, відтак застудитися легко. Тим часом, Міністерство освіти і науки вже понад рік вимагає обов’язкового обладнання внутрішніх санвузлів, тож за три місяці літніх канікул у школі села Самари-Оріхові могли б цю проблему вирішити. Днями Євдокія Халамай кілька разів телефонувала у редакцію і наполягала опублікувати її спростування. Але у листі директора — лише підтвердження тих проблем, про які писала на своїх шпальтах «Волинь-нова». Тим більше, що спростування публікується лише за рішенням суду. Керівник висловлювала обурення діями журналістів, які висвітлювали проблеми школярів. Невідомо, що змусило педагога зайняти таку категоричну позицію. Проте переконана, що газета діє правильно — захищає наших читачів.
