Лінуватись я не звик, позбирав увесь часник,
Не страшна тепер застуда ні мені, ні татові.
Може, трохи й продамо, ми ж бо не аматори,
Добре знаємо ціну цьому диво-овочу...
Лінуватись я не звик, позбирав увесь часник, Не страшна тепер застуда ні мені, ні татові. Може, трохи й продамо, ми ж бо не аматори, Добре знаємо ціну цьому диво-овочу. Ось і тато не відмовивсь від моєї помочі. Помилуйтесь! Зубчик в зубчик. Ну чим не краса? Та ж без нього ніц не варта навіть ковбаса. Прихопив я і собі головочок двійко. Я ж бо татів помічник, а зовуть — Матвійко.
Фото Романа КУЛИКА. с. Березовичі Володимир-Волинського району.
