Чоловік пенсійного віку, що торгує дріб’язком неподалік входу в ринок, чомусь завжди викликав співчуття. Може тому, що рідко біля нього затримувались покупці. Нікого не приваблювали дзеркальця, гребінці, викрутки та інший нехитрий крам...
Чоловік пенсійного віку, що торгує дріб’язком неподалік входу в ринок, чомусь завжди викликав співчуття. Може тому, що рідко біля нього затримувались покупці. Нікого не приваблювали дзеркальця, гребінці, викрутки та інший нехитрий крам.
Того дня я хотів купити батарейки до ліхтарика. Вже направився до входу в ринок, але раптом згадав про чолов’ягу, котрий приторговує дрібнотою: напевно, у нього й батарейки є. Вирішив дати йому виручку, хоча поспішав і повертатися не хотілося. — Дві батарейки, будь ласка, — попросив я продавця, що саме розмовляв по телефону. — Шість гривень, — заклопотано відповів той і продовжив розмову з абонентом. Я остовпіло дав гроші і заховав батарейки. Точнісінько такі через дорогу коштують утричі дешевше. Тепер зрозуміло, чому біля цього продавця рідко помітиш покупців. Що ж, за все треба платити і за співчуття — також. Ярмаркував Сергій Наумук.
