В ЇЇ РУКАХ ЗВИЧАЙНИЙ БУРЯК РОЗКВІТАЄ ВИШУКАНОЮ ТРОЯНДОЮ

Упродовж двох років лучанка Ольга Гончарук самостійно освоює техніку художнього різання по овочах і фруктах — мистецтво карвінгу. Тепер на будь-яку врочистість у неї є свій «брендовий» подарунок, який нікого не залишає байдужим та завжди викликає подив і замилування.


Анна КАРАСЬ


Ольга Петрівна — універсальна жінка, певно, мрія кожного чоловіка. Адже вона вміє й смачненький борщ зварити, й спекти щось солоденьке, й одяг змоделювати і пошити, а коли треба, то може й розетку в домі полагодити, пошпаклювати і побілити, поклеїти і помити. А ще ця тендітна миловидна жінка — кохана дружина, любляча мама, весела бабуся та віддана своїй роботі працівниця. Та, незважаючи на всі свої обов’язки, вона має ще й незвичне захоплення — вирізає справжні витвори мистецтва зі звичайних овочів та фруктів. Щоправда, присвятити себе цьому вподобанню пані Ольга може здебільшого вночі. От тоді її руки починають творити різні дива: морквина перетворюється на шишку, червоний буряк — на троянду, кабачок — на квітку-дзвіночок. І метаморфоз таких — багато. У неї навіть приготування, здавалося б на перший погляд, звичайної гарбузової каші для своїх внуків має незвичайний рецепт.
— Спочатку я з диньки щось вирізаю, Владик і Катруся оцінюють виріб і лише потім ми починаємо варити кашу. Вона тоді має особливий смак і з’їдається просто «на ура», — ділиться власним рецептом Ольга Петрівна. — Взагалі, все, що ми робимо, то тільки заради свого задоволення, бо кожна справа повинна приносити радість. Лише тоді можна отримати відмінний результат. Ось таке моє життєве кредо.
Народилася Ольга Гончарук в Архангельську в Росії, а вже в п’ятий клас пішла в Луцьку. Ще з дитинства вона навчилася правильно розподіляти свій час. Тому і встигала поєднувати навчання у трьох школах: загальноосвітній, музичній (освоювала гру на фортепіано) та художній. Пригадує, що лише один день на тиждень могла собі дозволити побайдикувати, але це швидко набридало і вона знову бралася за якусь роботу. Певно, це багаторічне загартування і сьогодні допомагає їй всюди встигати.
— Я дуже мріяла стати лікарем, двічі здавала вступні екзамени до медвузів, але не пощастило. Оскільки мій брат навчався у Луцькому філіалі Львівського політехнічного інституту, то я вирішила й собі туди подати документи. Там здобула професію інженера-будівельника, щоправда, жодного дня не працювала за спеціальністю, — пригадує Ольга Петрівна. — Під час навчання народила двох дітей, тому відразу після закінчення вузу пішла працювати в Луцьку центральну районну лікарню інженером із охорони праці. Зараз — головний спеціаліст в управлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Здавалося б, серйозна посада, чоловік, діти, внуки, хатні справи, дача, де є 50 соток землі, — все це потребує сил та часу, а тут ще й захоплення художнім різанням по овочах та фруктах.
— Три роки тому я в Інтернеті натрапила на фото робіт майстрів із карвінгу. Вони настільки мене вразили, що загорілася бажанням обов’язково навчитися робити таку ж красу. Постійно переглядала в мережі майстер-класи по вирізанню овочів і фруктів, перечитала купу літератури й вирішила: треба шукати інструменти та — «в бій». Через деякий час знайшла набір для карвінгу, ціна якого, чесно кажучи, таки кусалася, але бажання творити взяло верх. Так я почала за допомогою Інтернету опановувати різьбу по овочах та фруктах. Робота ця дуже копітка та делікатна, потребує не лише часу, а й терпіння. Адже, відрізавши щось не так, назад його не приклеїш і не пришиєш. Та якщо дуже захотіти, то всьому можна навчитися, — переконує майстриня.
Цьогоріч Ольга Петрівна зібрала на дачі гарний урожай овочів: буряк, морква, капуста кольрабі, ріпа, редька, а також різні за формою та розміром гарбузи — вистачить для роботи на всю зиму. Та найкращий «матеріал» для карвінгу — кавун. Шкода, що його сезон такий короткотривалий.
— У мене на ринку є знайомі продавці, яким відомо про моє захоплення. Тому продають мені хороші кавуни — рівненькі та стиглі. От і зараз зробила, напевно, останню закупку. А довгими зимовими вечорами буду працювати зі своїми овочами, з них також гарні вироби виходять.
На різьблення одного кавуна майстриня витрачає від п’яти до восьми годин, залежно від розміру ягоди та складності малюнка. Шкода, що зберігаються вироби з кавунів та динь лише три дні і то в холодному місці, під харчовою плівкою, а вироби з інших овочів — близько тижня.
— Мої творіння частенько прикрашають святкові столи рідних та друзів на день народження, весіллях, хрестинах. Різні є замовлення, та жоден виріб не повторюється, всі вони в єдиному екземплярі, в кожному з них є частинка моєї душі.
Вироби майстрині гідно оцінені не лише близькими людьми, вони вже заслужили й людське визнання. Влітку на святі квітів «Луцьк квітучий», яке проходило на День міста, пані Ольга отримала подяку від міського голови і перемогу в номінації «Приз глядацьких симпатій». Нещодавно вона вперше відвідала майстер-клас із карвінгу в Києві. Жінка каже, що має над чим працювати та куди рости. Сподівається, що цьогорічна зима буде благодатною порою для творчості і майстриня не перестане дивувати людей своїм захопленням. Чого ми їй і бажаємо. А ще щиро дякуємо за диво-кавун, який подарувала нашій газеті, вирізавши на ньому логотип «Волині» з красивими трояндами, і слова-побажання: «Добра і щастя всім читачам!»