ЄВРОПЕЙСЬКА ОСВІТА — З УКРАЇНСЬКИМ ДОСВІДОМ

У нашому суспільстві розгорнулася широка дискусія про те, якою має постати вища школа незалежної держави. Після тривалого громадського обговорення уряд таки затвердив удосконалений проект закону про реформу системи вищої освіти в Україні. Ним гарантовано автономію вузам, створення умов для співпраці бізнесу та навчальних закладів. Передбачається встановити таку їх специфікацію: університет, академія, інститут, коледж, який дає лише ступінь бакалавра, та професійний коледж — училище або технікум із ступенем молодшого спеціаліста. Відповідно до європейських стандартів зміниться й система освітніх кваліфікацій: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, доктор філософії і доктор наук. Пропонується реформувати систему оцінювання, спростити механізм визнання іноземних дипломів про вищу освіту, створити умови для повернення в Україну фахівців, які навчалися за кордоном. Цим документом затверджена частка держзамовлення на навчання у вузах — мінімум 51% від кількості випускників шкіл. Мінімальна стипендія дорівнюватиме прожитковому мінімуму, а вносити зміни в оплату до закінчення і терміну навчання заборонено, за винятком зростання інфляції. Отож, про реалії та перспективи освітньої галузі, переваги довгоочікуваної реформи вищої школи детальніше розповів в інтерв’ю начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Олександр ХОМИЧ (на фото)

Марія ОЛЕКСЮК


— Олександре Степановичу, з огляду на показники бюджету-2013, які перспективи розвитку освітньої галузі на Волині?
— Ми на стадії конкретної роботи з цифрами. Є загальна сума бюджету. Вона зросла порівняно з 2012 роком в середньому на 14 відсотків і становить 312 мільйонів 226 тисяч гривень. Це — за винятком міст і районів, де будуть свої бюджети. Сюди входить професійно-технічна освіта, всі обласні установи й заклади.
— Чи дозволять ці кошти повноцінно функціонувати навчальним закладам?
— Їх повністю вистачить на заробітну плату, розрахунки за енергоносії, організацію харчування — все, що називається захищеними статтями видатків. Водночас враховуємо зростання витрат. Для прикладу, у 2012 році середня вартість харчування в інтернатах становила 30-35 гривень щодень, а наступного року вона збільшиться до 40 гривень — з урахуванням росту цін та дотримання норм. Це завжди складно виконати. Хоч, зазначу: ті, хто має можливість оцінити якість харчування в обласних закладах, не скажуть, що воно незадовільне. Тому бюджет — оптимістичний. Бо тут закладені кошти і на капітальні видатки, і на ремонти. Треба визнати, що ми не освоїмо всього обсягу тих ремонтних робіт, які розпочаті. Очевидно, діятимемо за таким принципом: зосередимо кошти на тих об’єктах, що будуть пусковими.
— Ви можете назвати якісь із таких об’єктів?
— Як нещодавно озвучив голова облдержадміністрації Борис Клімчук на оперативній нараді, у 2013 році необхідно здати спортивний комплекс нашого військового ліцею. Це будівництво має кількарічну історію і потребує ще немалих грошей. Але його мусимо завершити, зважаючи на статус цієї установи. Крім того, плануємо здати в експлуатацію декілька котелень, переобладнаних на твердопаливні котли. Це необхідно, бо таким чином зекономимо бюджетні кошти. Такі роботи завершуємо у Волинському обласному ліцеї. Щодо закладів профтехосвіти, то тут маємо певні проблеми. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту не прийняло рішення про передачу основних засобів на баланс обласної комунальної власності. Це не дає можливості вирішити питання із придбанням котлів та ремонтом котелень. Змушений визнати, що в професійно-технічних навчальних закладах — найгірше котельне господарство, бо у їх модернізацію вкладали недостатньо коштів. Але є тут і хороший досвід. Ковельський професійний ліцей відмовляється від послуг «Ковельтепло» на користь іншого постачальника — «Волинь-Кальвіс», який використовує твердопаливні котли. Така співпраця дуже вигідна. Тут маємо головне: тепло за меншу ціну. Якщо ця практика приживеться, то таким шляхом будемо йти і надалі.
— Уряд уже оголосив про реформу вищої школи. Триває підготовка до розгляду в парламенті відповідного законопроекту. Наскільки ці зміни необхідні?
— Той, хто стежить за перипетіями прийняття Закону України «Про вищу освіту», знає, що навколо нього багато дискусій, висловлювались полярні міркування. З одного боку, це добре, тому що в результаті отримаємо якісний документ про освіту. Ми переймаємо кращі європейські традиції вищої школи й адаптуємо їх до українських реалій. Зокрема, це стосується автономії вузів у фінансах та управлінні.
— А наші волинські вузи потребують автономії?
— Аналізуючи бюджет, бачимо, що вузи дійсно автономно розпоряджаються фінансами. Наше управління безпосереднього відношення до цього питання не має. Вуз не може існувати без підтримки держави. Але в чому суть європейської державної підтримки і нашої? У нас — це прямі дотації. А кошти повинні йти під конкретну роботу — наукові дослідження, експериментальну діяльність. Заклад має переконати: у нього є напрацювання, база, розробки — і під це необхідні державні інвестиції. Саме це і передбачено змінами до Закону України «Про вищу освіту».
— Передбачено закріпити мінімальну межу держзамовлення на рівні 51 відсотка від випускників шкіл. Цей показник відповідає реаліям?
— Логіку тут можна зрозуміти. Не секрет, що нині є так зване «перевиробництво» випускників вузів. Вищий навчальний заклад не повинен бути лише державною установою, а має залучати приватний капітал. Легше ж набрати 51 відсоток «державників», ніж 49 відсотків платників. Бо хто платить, той має право вибору і право вимагати якісні освітні послуги.
— Для Волині характерно, що молодь масово їде на навчання в сусідні держави. Чи зможе в цій ситуації оновлений закон щось змінити на краще?
— Справді, географія за останні декілька років розширилася. Йдеться не тільки про Польщу, а й про Німеччину, Великобританію, інші країни. Це можна оцінювати по-різному. Добре, що наші діти мають можливість отримати європейську освіту. З позиції національної гордості — прикро, що молодь не знайшла альтернативи у своїй країні. Правда десь посередині. Діяти методами абсолютної заборони, закрити кордони, як за Радянського Союзу, ми не можемо. Але нам треба думати, що запропонувати абітурієнтам, аби вони залишалися навчатися на Волині. Безумовно, акцент слід ставити на якості освіти, але на вибір впливає й ціна навчання, побутові умови в гуртожитках, зміст студентського соціального пакета… Тому функція управлінців і керівників вузів — зробити наші навчальні заклади затребуваними. Саме на це спрямована реформа вищої освіти в Україні.