МОЛИЛАСЯ ДУША

Галина ЗЕЛІНСЬКА

Запали знов вогонь, як колись,
В надвечірку снігів під левадою,
Де між вербами сміх зупинивсь,
Де уперше назвав мене Ладою.

Не сумуй, що так рано пішла,
А була ж у цім світі щасливою.
Лине й звідти до тебе душа
Хуртовиною, ген, гомінливою.

Ватра витворить мій силует,
Мов обійме теплом вмиротвореним.
Милий, в світі невидимім лет
Мій до тебе все шляхом протореним.

Запали, мій коханий, вогонь.
Знов душа до плеча притулилася,
Мов невидимий дотик долонь,
І так спрагло за тебе молилася.
Село Суховоля Луцького району.