З ЧИТАЦЬКИХ КОНВЕРТІВ

Найбільш важко читати листи від старих людей, яким нічим не допоможеш, а ті, кому це до снаги, не поспішають цього робити. Йдеться про ліфти, від зупинки яких страждають аж ніяк не луцькі високі чиновники, які мають особняки в зелених зонах міста. Ось що пише Ольга Шабліовська, яка проживає в квартирі на шостому поверсі будинку № 12 на вулиці Гордіюк: “Мені 79 років, чоловікові — 83. Куплю хліба, молока, щось на дачі візьмемо — не можемо винести. У нас тут дуже багато таких калік та недужих. А в під’їзді уже минуло два місяці, як відключили ліфт. Панове, подумайте, може, й у вас є старенькі батьки, я думаю, що ви їх жалієте. Та ж і ваша старість недалеко”.
Головний інженер управління “Волиньліфт” Василь Стафійчук дав відповідь, на яку ми й сподівалися, але від якої стареньким не полегшає. Експертне обстеження показало, що 10 ліфтів дихають на ладан — потребують модернізації. А на ремонт ліфтів виділяються гроші з міської казни за статтею “капітальне будівництво”. На будинок № 12 треба майже 12 тисяч гривень, а перераховано лише четверту частину цієї суми. Очевидно, нині перед всеукраїнським семінаром мерів по благоустрою є більш нагальні потреби. А надії на те, що поважні чиновники чи їх старенькі батьки будуть без ліфта підніматися на 9—12 поверхи, абсолютно ніякої нема.