— Пробач, це... ти? — здригнувся голос
І впав сніжинкою на брук.
Була зима, і сніг, і холод,
І ти — як марево розлук.
Це ж стільки років поміж нами!
І я, звичайно, вже не та...
Євгенія НАЗАРУК
— Пробач, це... ти? — здригнувся голос І впав сніжинкою на брук. Була зима, і сніг, і холод, І ти — як марево розлук. Це ж стільки років поміж нами! І я, звичайно, вже не та... Зима поблідлими вустами Зітхнула тихо: — Суєта... — Ну, як живеш? — банальна фраза. — Як всі... — завбачливо просте. Отак колись. Отак щоразу. А сніг мете, мете, мете... Морозить віями розпуку І біль, яким весь час жила... Тримала я дочку за руку — Зима холодною була. с. Лище Луцького району.
