Холодний сніг вдягає шаль на плечі.
Іду в пітьмі така одна-одна...
Тетяна ЧЕРЕПАРА
Холодний сніг вдягає шаль на плечі. Іду в пітьмі така одна-одна. Ти — просто сон, ти — мій найкращий вечір, А я — чужа, спокутана вина.
Химери днів плетуться наче тіні Провулками перегорілих літ, Вмирають ріки в мілині сумління, Летить душа в чудний, мінливий світ.
І байдуже, що діється над нами, Вкрадене ранком — вечір поверне. Зимова казка враз спинилась між снігами, Ти наздогнав, ти визволив мене
З часу тенет, нудного існування Мов весняна вода, переродившись знов, Рву береги в передчутті кохання, Із вірою — що вже за крок — любов! с. Новосілки Турійського району.
