СПРАВА АВТОКРАДІЇВ «РОЗЛЕТІЛАСЬ»… У СУДІ

Але прокуратура не втрачає надії, що і ватажок, і всі його спільники понесуть справедливе покарання...

Ярослав ГАВРИЛЮК


Півтора року тому наша газета розповідала про митарства багатьох жителів селища Маневичі — потерпілих від угонщиків автомобілів, які нарікали на дивну пасивність правоохоронців і навіть запідозрювали їх у покриванні злодюг, бо як тільки на місце пригоди прибували оперативники, то зразу «сповіщали»: «Це — безнадійна справа. Машина «пішла» на Ковель». На скарги від силовиків надходили відписки. Доведені до відчаю громадяни навіть зверталися із заявою про допомогу до тодішнього першого заступника Голови Верховної Ради України Адама Мартинюка.
Після виходу критичної статті «Чи то міліція безсила, а чи створює для злочинців «дах» («Волинь–нова» за 1 грудня 2011 року) місцевим борцям із криміналом, напевно, добряче перепало від начальства, бо вже невдовзі було затримано групу крадіїв, які тривалий час «промишляли» у Маневичах та інших населених пунктах нашої області. Про розкриття діяльності цієї банди повідомляли майже всі волинські засоби масової інформації.
Після проведеного слідства на лаві підсудних опинилося 7 осіб, віком від 32 до 51 року, які є жителями Ковеля, приміського села Воля Ковельська, Пустомитівського району Львівської області та Бориспільського району Київської області, дехто з них уже мав судимість і не одну. Згідно з пред’явленим обвинуваченням, їх ватажком був 48-річний Валерій Р., який у своєму кримінальному «послужному» списку має три судимості, в тому числі й за рекет на початку 90-х років. Як письмово повідомив потерпілим від злочинців заступник прокурора Волинської області Валерій Невірець, під час досудового слідства було накладено арешт на майно обвинувачених на загальну суму 1 мільйон 400 тисяч гривень.
Вироком суду першої інстанції всі семеро підсудних визнані винними та засуджені за різними статтями Кримінального кодексу України, причому Валерій Р., Андрій Д. та Андрій Д. отримали по 3 роки позбавлення волі умовно, Олександр Є. «відбувся» лише штрафом у розмірі 4250 гривень. Реальні терміни ув’язнення мають тільки Олександр М., Анатолій К. (6 років позбавлення волі) та Сергій Л. (5 років). Крім того, вироком з обвинувачення засуджених виключено кваліфікуючу ознаку — вчинення злочину в складі організованої групи, начебто, за недоведеністю вини. Варто зауважити, що підсудні своєї вини у вчиненні злочинів у складі групи не визнали, казали, що навіть не знають один одного, а організатором усіх кримінальних діянь був Олександр М., який, по суті, всю вину взяв на себе.
Прокурор В’ячеслав Покидюк, який брав участь у розгляді цієї справи, вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Як твердить державний обвинувач, судом безпідставно виправдано трьох засуджених за незаконне заволодіння транспортними засобами, таємне викрадення чужого майна, шахрайство, а дії інших трьох — перекваліфіковано на менш тяжкі злочини, оскільки з обвинувачення виключено таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину в складі організованої злочинної групи.
Жодних доказів обвинувачення суд не відкинув і поклав їх в основу вироку, але при цьому виключив кваліфікуючу ознаку. Прокурор доводить, що зазначені висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, досудовим слідством встановлено, а в судовому засіданні підтверджено, що ініціатором створення організованої групи був Р., який в подальшому до злочинної діяльності залучив Д., Д. та М., котрий за згодою Р. до «справи» узяв К. та Л. Процес згуртування їх у групу відбувався у червні 2011 року, тоді ж Р. був розроблений єдиний план із розподілом ролі кожного. В цей же час вказане об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак організованої групи.
Є наявність усних домовленостей щодо підшуковування транспортних засобів, які в силу дорожньо-транспортних пригод прийшли у непридатний для використання стан, та купівлі документів на такі автомобілі разом із номерними ідентифікаційними панелями. Є безпосереднє незаконне заволодіння автомобілями відповідних марок, обумовлення часу скоєння крадіжок, проведення робіт із зміною панелей викрадених транспортних засобів та реалізації таких автомобілів іншим особам шляхом реєстрації їх в органах МРЕВ та шляхом оформлення нотаріальних документів. Крім того, про стійкість злочинного об’єднання свідчить кількість вчинених епізодів, які підтверджені вироком суду. Хоча особисто Р. у викраденні машин, заміні номерних знаків участі не брав, проте він керував групою, яка безпосередньо вчиняла злочини, фінансував злочинну діяльність за рахунок одержаних кримінальних прибутків.
Упродовж 2010-2012 років бандою Р. скоєно 22 епізоди незаконного заволодіння транспортними засобами, під час яких угонщики викрали 29 автівок. Не відповідають дійсності висновки суду про те, що М., К. та Л. хаотично викрадали транспортні засоби, а Р., Д. та Д. не причетні до цього. В ході судового слідства встановлено, що машини вони викрадали за вказівкою Р., після купівлі ним, Д. і Д. відповідних документів з ідентифікаційними панелями. Ці обставини підтверджуються показаннями потерпілих та свідків, протоколами очних ставок між підозрюваними і свідками.
Викрадені машини доставлялись до заздалегідь визначеного ватажком банди місця, поблизу селянсько–фермерського господарства «Володар» — у селі Кричевичі Ковельського району та орендованого Д. гаража в селі Зелена того ж району.
Як стверджує прокурор, не відповідають дійсності висновки суду про те, що засуджені не знайомі між собою, а ініціатором викрадення автомобілів був М. Такі обставини взагалі суперечать матеріалам справи. Це підтверджується і показаннями самих засуджених, які давались у ході досудового та судового слідства. Чомусь не враховано і той факт, що вчинені злочини віднесено до категорії особливо тяжких. Останні характеризуються прямим умислом з корисливим мотивом. Не взято до уваги суб’єктивного ставлення засуджених до скоєного, які своєї вини не визнали та не розкаялись, думку потерпілих, які наполягали на суворому покаранні, пов’язаному з позбавленням волі.
Потерпілі теж вважають вирок несправедливим, що потягнув за собою звільнення підсудного Р. від матеріальної відповідальності за викрадення автомобілів. А яку грошову компенсацію взяти з бідних «стрілочників», які опинилися «за гратами»? І все ж прокуратура не втрачає надії, що і ватажок, і всі його спільники понесуть справедливе покарання.