Саме так вважає Андрій Середа (на фото), незмінний лідер української рок-групи «Кому Вниз»...
Саме так вважає Андрій Середа (на фото), незмінний лідер української рок-групи «Кому Вниз», яка вже 25 літ не втомлюється лікувати душі своїх шанувальників, не зводячи це в культ і не претендуючи на роль пророка у своїй Вітчизні
Світлана ЗОЗУЛЯ
Минулої суботи цей рок-гурт дав благодійний концерт у Палаці культури Луцька, щоб допомогти зібрати кошти на лікування 14-річної лучанки Ярини Малаховської, яка бореться з раком лімфовузлів четвертої стадії й потребує дороговартісного лікування. Організатори заходу — ЛМГО «Луцьк живи і розквітай», ВО ВМГО «Українська народна молодь» — повідомили, що за підтримки громадського об’єднання «Лучани» під час виступу вдалося зібрати 12298 гривень, що їх вони передали під розписку батькові дівчини — Іванові Малаховському. У свою чергу авторка цих рядків, яка знаходить для себе чимало споріднених нот і мотивів у творчості «Кому Вниз», не змогла не задати Андрієві Середі декілька запитань. — Як часто практикуєте такі благодійні концерти для допомоги на лікування людей і чи відслідковуєте згодом їх долю? — Це для нашої групи — вперше, і ця подія — дуже важлива. Слідкувати за подальшим перебігом подій ми в будь-якому разі будемо, бо це вияв людяності. А українці, як казав Маланюк, є кордоцентричною нацією. Ми думаємо серцем, і від того нікуди не дінемося. У свою чергу, бас-гітарист «Кому Вниз» Сергій Степаненко додав, що за 25 років діяльності колектив на добровільних засадах брав участь у багатьох фестивалях і концертах різної спрямованості. Зокрема, пам’яті Сергія Кузмінського — екс-соліста групи «Брати Гадюкіни». Днями дізналася й про участь «Кому Вниз» в акції на підтримку Павліченків у Києві. Свого часу Андрій Середа був «голосом» Помаранчевої революції… — Андрію, чи плануєте з командою своєю досить потужною рок-шевченкіаною вшанувати 200-ліття від дня народження Великого Кобзаря? — Робити щось спеціально до певної дати ніколи не виходило. Адже у творчих людей потрібність й обов’язковість часто сковують ініціативу. Якщо не на державному рівні відбуватиметься вищезгадане святкування і якщо ми встигнемо матеріалізувати певні речі, з цим пов’язані, то це буде дуже добре. Факт залишається фактом: колективи, які сьогодні використовують у своїй творчості вірші Шевченка, є маловідомі й не розрекламовані. Ми самі розуміємо, яка зараз ситуація в державі, але вона була такою й тоді, коли ми думали, що завдяки цим нашим пісням вона буде розвиватися у кращу сторону. Не можна усе скидати на тих, хто нині править Україною. Дуже багато залежить від нас. — Як вам працювалося над творами Олександра Олеся, Володимира Самійленка й того ж Тараса Шевченка? — Поезія Шевченка має в собі свою музичну структуру. Читаючи її, не потребуєш поряд музики. Якщо вже спробував це поєднати, то береш на себе сміливість займатися певним місіонерством, виходячи на сцену, і, безумовно, відповідальність за те, що почують від тебе люди. У «попсі» з цим набагато легше…
