Держава взяла курс на збільшення допомоги сім’ям, де є малюки з особливими потребами...
Держава взяла курс на збільшення допомоги сім’ям, де є малюки з особливими потребами 6-ий клас однієї з луцьких шкіл… Худенький хлопчина в окулярах кожної перерви допомагає однокласниці то до їдальні дістатися, то просто прогулятися коридорами навчального закладу. Вчителі й батьки бачать таку щиру дружбу і по-доброму всміхаються. Щоправда, хлопчина ніколи не скаже дівчинці, що в нього на серці, бо він чує, але не говорить. Дівчинка ж ніколи не підбіжить до нього, бо не може рухатися самостійно, візок — її одвічний «товариш». Одначе саме у Луцькому навчально-реабілітаційному центрі Луцької міської ради вони, як і чимало інших діток із особливими потребами, можуть жити і навчатися так, як і їхні здорові однолітки
Марія ВОЗНИК
Недооцінювати важливість реабілітаційних навчальних закладів неможливо. Бо за термінами «соціалізація» та «адаптація» дітей з особливими потребами — їхнє подальше життя. Яким воно буде, чи вдасться навчитися спілкуватися з оточуючими, здобувати професію й реалізувати свої здібності, залежить саме від того, яку зернину посіють педагоги. Держава планує впродовж 2013 — 2014 років розвивати мережу центрів денного перебування дітей-інвалідів: Президент України Віктор Янукович дав доручення Кабінету Міністрів, в якому йдеться про необхідність створення відповідних установ. Згодом перший заступник глави Адміністрації Президента України Ірина Акімова заявила: — У новому пакеті соціальних ініціатив глави держави робиться головний акцент на темі дітей. — Пропозиції від Волині до Міністерства соціальної політики України ми подали, — зауважила Світлана Мишковець, начальник головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації. — А за дорученням голови облдержадміністрації Бориса Клімчука напрацьовуємо алгоритм подальших дій, вивчаємо потребу в таких закладах. Не можна сказати, що на Волині їх катастрофічно не вистачає. Однак зрозуміло: рухатися далі в цьому напрямку потрібно. В області діти з особливими потребами навчаються у кількох закладах, зокрема у Волинському центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів, Центрі реабілітації для дітей-інвалідів м. Ковеля, дошкільній установі для дітей з вадами слуху, що в обласному центрі, та Луцькому навчально-реабілітаційному центрі Луцької міської ради. В Києві ідеї волинян підтримають: у рамках соціальних ініціатив Президента розширюватимуть останній заклад, а також той, що в місті залізничників. Ідея справді варта уваги, адже, до прикладу, в Луцькому навчально-реабілітаційному центрі педагогічну, психологічну й, звісно, медичну допомогу щодня отримують 287 учнів. Усі вони мають серйозні захворювання, але завдяки зусиллям колективу закладу інформація про це — лише запис у медичній картці, а не вирок. Діти тут не тільки навчаються, а й проходять медичну реабілітацію. Спершу — уроки, а після обіду — прогулянки, самопідготовка, гурткова робота та комплекс медичних процедур. І все це — безкоштовно. — Функціонує фізіотерапевтичний кабінет, де проводять усі ті процедури, що й у поліклініці, — розповіла директор центру Леся Волинець. — Тож дітей не потрібно спеціально вести до лікаря. Фахівці працюють на місці, постійно оглядають маленьких пацієнтів і надають їм потрібну допомогу. Про гуртки — окрема мова. Тут їх — аж 16! Здавалося б, делікатна ручна робота надто складна для діток із особливими потребами. Зовсім ні. Школярі захоплюються дизайном, соломкарством, орігамі. Це при тому, що в кожного вихованця закладу — серйозні проблеми зі здоров’ям (вади зору, тяжкі порушення мовлення, затримка психічного розвитку, ДЦП тощо). — Намагаємося якомога більше розкрити їх здібності у творчості, — наголошує Леся Іванівна. — Чи вдається? Так. У школі функціонує театральна студія. Коли в місті проводили конкурс театрального мистецтва, ми долучилися, хоча й змагалися колективи із загальноосвітніх шкіл, де навчаються здорові діти. У результаті — третє місце наше! Є умови для занять спортом. Діє секція тхеквондо. Їздили на змагання всеукраїнського рівня. А двоє наших учнів по завершенні 9-го класу вступили у педколедж саме на фізкультурний факультет. Працюємо також у напрямку формування професійної орієнтації. Сьогодні і здоровим дітям непросто з вибором професії, а нашим вихованцям — тим паче. Тому, заручившись підтримкою науковців, у програму ввели курс «Основи вибору професії». В такий спосіб даємо зрозуміти дітям, які спеціальності їм підходять, а які — ні. Багато наших вихованців-випускників ідуть у професійно-технічні училища і здобувають там професії. Соціалізація дітей з особливими потребами надзвичайно важлива. Ми повинні навчити їх не лише читати й писати, а й бути членами суспільства, де їм житиметься комфортно. Розвиток таких центрів і увага держави до них важливі ще й тому, що саме тут батьки особливих дітей отримують психологічну допомогу й необхідну підтримку. Зокрема, у Луцькому навчально-реабілітаційному центрі організовано клуб для батьків «Діалог». — Одночасно з державною допомогою дітям із особливими потребами не слід забувати про батьків, — наголошує Світлана Мишковець. — Функціонування реабілітаційних закладів дає змогу не тільки розвивати малечу, а й батькам — працювати. А відтак — забезпечувати родину фінансово й реалізовуватися фахово. Однак нам слід активно роз’яснювати працедавцям законодавство, яким передбачено неповний робочий день для одного з батьків, якщо у сім’ї є дитина з особливими потребами. Сьогодні державні посадовці запевняють: заплановано збільшити матеріальну допомогу по догляду за дітьми-інвалідами, запровадити диференційований підхід щодо соціальних виплат (додаткових 25% надбавки отримуватимуть ті, хто доглядає за дитям із найтяжчим ступенем функціональних обмежень). Ще один нюанс — прогнозоване врегулювання виплат, пов’язаних із опікою над особливими дітьми. Якщо раніше отримували або пенсію по інвалідності, або соціальну допомогу сиротам і тим, які позбавлені батьківського піклування, то нині напрацьовують механізм, аби можна було отримувати обидві виплати. А це — ще 894 гривні. — Окрім того, передбачено забезпечення дітей з особливими потребами необхідними засобами реабілітації, — додає Світлана Мишковець. — Таке практикували й раніше. І для дорослих інвалідів — також. У минулому році видали 863 візки. Загалом — 2 тисячі 106 засобів реабілітації. При цьому виготовляють їх за індивідуальним замовленням. За два роки забезпечимо усіх, хто цього потребує, в повному обсязі. Зрозуміло одне: дітям із особливими потребами необхідна особлива турбота. Від держави — у першу чергу. Бо комфортність проживання неповносправних громадян є індикатором розвитку суспільства загалом.
На фото: Вихованці Луцького навчально-реабілітаційного центру.
