Господарство Володимира Шимчука із села Яблунівка Рожищенського району побагатшало на 150-кілограмового бичка (на фото), якого селянин виграв під час акції газети «Волинь-нова» для передплатників...
Господарство Володимира Шимчука із села Яблунівка Рожищенського району побагатшало на 150-кілограмового бичка (на фото), якого селянин виграв під час акції газети «Волинь-нова» для передплатників...
Василь УЛІЦЬКИЙ
Пан, точніше справжній господар Володимир Шимчук має чимале хазяйство: чотирьох коней, корову, двох свиней, гусей, курей… — А був період, коли тримав семеро коней, — каже наш переможець у кабінеті Андрія Турака, директора приватно-орендного сільгосппідприємства імені Тараса Шевченка, що в селі Угринів Горохівського району. Саме це передове в нашому краї господарство люб’язно надало для читачів газети головний подарунок — бичка. — А нащо ж вам аж четверо коней? — цікавиться Андрій Турак у Володимира Івановича. — Минулого року продав трьох лошат — от і заробив, — відповідає той. — А я основний акцент зробив на молочній галузі, — продовжує Андрій Антонович. — Був змушений відмовитись від свинарства, вирощування буряків, бо не вигідно… Слухаючи діалог цих двох людей від землі, у черговий раз зловив себе на думці, що сільська праця — не тільки важка, вона вимагає ще й неабиякого підприємницького хисту — щоб не прогоріти, передбачити, на що буде попит і, відповідно, зиск. Особливо в українських умовах. І стосується це як одноосібника, так і крупних господарств. Тож обом давнім читачам «Волині» — і Андрію Тураку, і Володимиру Шимчуку — було про що поділитись думками. — Бичка одразу не продаватиму, — переконував уже в себе вдома, припинаючи його у хліві, Володимир Шимчук. — Залишу на відгодівлю. Пан Володимир мешкає сам. Дружина померла три роки тому, а донька з онуками живуть у райцентрі. — Але з таким хазяйством, як у мене, скучати не доводиться, — усміхається він. — До того ж є цікавий співрозмовник — наша «Волинь», яку виписую вже десятки років. І завжди беру участь в акціях для передплатників. Покійна мама навіть глузувала: «Ну що — виграв?» — завжди перепитувала, коли я у черговий раз переглядав список переможців. А тут нарешті і мені перепало, зробила редакція свято — жаль, що мама не дожила. І то який приз виграв! Попалась мені не якась там маленька рибка на гачок, а добре відгодований угринівський бичок! — О, то ви і віршувати мастак! — дивуюсь такій римованій імпровізації Володимира Івановича. — Та я з цього приводу цілий вірш написав. Нате почитайте, — несподівано бере наш переможець з полички зошит. І ось які рядки у ньому: «Волинь-нова» пише на усі теми у житті, Довгий час не міняє свого курсу. Вона служить людині простій, А не для адмінресурсу! «Волинь-нову» я знов передплатив, І вже не раз надіявсь на удачу. Але я точно знав, що як не виграю приза, То все одно нічого я не втрачу! Дякуємо, Володимире Івановичу, за такі щирі слова! Можемо запевнити, що ваша і всіх читачів довіра — це саме те, що не давало і не дає «Волині», як ви пишете, «збитись із курсу». А щодо нашої редакційної лотереї, то читач справді нічого не втрачає. Виписавши «Волинь», він матиме подвійний виграш: гарантовано — цікаву газету тричі на тиждень, а крім того і шанс на гарний подарунок. Треба лише копію квитанції про передплату надіслати на адресу редакції і тоді, можливо, фортуна посміхнеться саме вам. Тож довго не роздумуйте — виписуйте «Волинь-нову» на друге півріччя і надсилайте квитанцію. Цього року буде ще два жеребкування подарунків — окремо для передплатників першого і другого півріч (річні квитанції братимуть участь в обох розіграшах). І майже півтисячі приємних подарунків!
