У Шепелі показують приклад, як залучати молодь до здорового способу життя...
У Шепелі показують приклад, як залучати молодь до здорового способу життя...
Семикласниця Іванка Лисенко із села Шепель Луцького району минулого року стала другою на районних змаганнях із легкої атлетики. Дівчинка показала хороший результат на дистанції 500 м. Срібло виборола й із метання м’яча. А у дев’ятикласника Антона Васька здобутки ще кращі: перші місця з бігу на дистанції 500 і тисячу метрів. Для вихованців Шепельської загальноосвітньої школи І — ІІ ступенів біг — особлива фішка. Та й не лише біг
Ольга МАРТИНЕЦЬ
А все завдяки тому, що в цьому селі не забувають про розвиток спортивної інфраструктури. Бо коли дітям та молоді є де займатися спортом, вони не будуть проводити вільний час біля комп’ютера чи телевізора. В Шепелі люблять спорт не лише школярі. У селі є своя футбольна команда. Тутешні спортсмени систематично збираються, щоб не втратити фізичну форму, і ганяють м’яча. Можливості для цього є — стадіон у Шепелі доволі непоганий. Спорт у сільській місцевості ще не став популярним заняттям. Однак перші кроки до здорового способу життя вже зроблено. Зокрема й шепелівською громадою. Тож, коли на початку квітня цього року стартував Всеукраїнський місячник «Спорт для всіх — спільна турбота», в рамках якого заплановано впорядкувати спортивні об’єкти, громада села взялася до роботи. До цього спонукають й нові соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича. Глава держави підписав доручення щодо створення сприятливих умов для розвитку дітей, а спорт має стати одним із пріоритетних напрямків. Тому спортивну інфраструктуру в області, а це 1 тис. 800 спортмайданчиків, 443 зали та 379 футбольних полів, оновлюють. Це потрібна ініціатива, тим більше, що за цю справу не бралися кілька років. Як завжди, не вистачало грошей. Проте громада Шепеля і місцева влада доводять: утримувати обладнання й стадіон у хорошому стані можна, варто тільки захотіти й докласти трохи зусиль. — Сьогодні спортивне поле, що розташоване біля школи, — це не лише стадіон, а й місце дозвілля, — розповідає шепельський сільський голова Леся Новосад. — Неправда, що селян не цікавить спорт, і ніхто не прийде грати у футбол чи волейбол. Не прийдуть і не гратимуть тоді, якщо не буде для цього відповідних умов. У Шепелі спортивна інфраструктура проста, але все зроблено з толком. За навчальним закладом розміщено чималого розміру футбольне поле, засіяне травою. Є й бігові доріжки, турніки, майданчик для гри у волейбол. У першу половину дня в теплу пору року тут відбуваються уроки фізкультури. А коли шкільний дзвінок сповіщає про початок перерви, галаслива малеча ватагами висипає на стадіон, аби тут побігати й пострибати. Після обіду стадіон також не порожній. — Минулого року в селі відбувався спортивний фестиваль, — додає пані Новосад. — До Шепеля з’їхалося більше тисячі людей. Хтось просто подивитися й відпочити, а інші — аби стати безпосередніми учасниками змагань і продемонструвати, чого варті. Здавалося б, на таке дійство необхідні великі кошти. Та насправді головне — бажання. Частину грошей знайшли в місцевому бюджеті, частину — меценати додали. На свято здорового духу торік до села приїхало 26 команд. Ініціативні селяни, аби не осоромитися перед гостями: поставили новенькі лавочки в глядацькому секторі, придбали якісну сітку для волейболістів та зо два десятки м’ячів. Про спортивне свято згадують і до сьогодні. Не забувають добре слово сказати й про керівника громади: мовляв, то все — її ініціатива. Зрозуміло, що позиція влади, зокрема й місцевої, в такому ділі особливо важлива. До речі, тоді ще й ярмаркували. Неподалік стадіону розгорнули святкову торгівлю, тож місцеві підприємці змогли ще й заробити трохи. Словом, догодили всім: люди відпочили, спортсмени–аматори отримали задоволення від змагань. Брати участь у всіляких спортивних змаганнях районного та обласного рівня — традиція для мешканців Шепеля. Тут кажуть: ще не було такого року, щоб не збирали команду й не їхали захищати честь села. Тому й не дивно, що підростаюче покоління також демонструє хороші результати. — Наша випускниця Юлія Гаврилюк тепер вихованка районної дитячо–юнацької спортивної школи, — каже директор Шепельської загальноосвітньої школи І — ІІ ступенів Світлана Симіцька. — Дівчинка займається легкою атлетикою, є призером змагань республіканського рівня. Наші учні дуже люблять уроки фізкультури. А тому особливо слідкуємо, аби вистачало спортивного інвентаря, бо застаріле обладнання знижує інтерес дітвори до спорту. Сільська влада допомагає. За це їй — окрема подяка. Не останню роль у справі популяризації занять фізичною культурою відіграє вчитель. Бо від нього залежить, чи зуміє прищепити любов до спорту, чи переконає у важливості ведення здорового способу життя. Ларису Новосад, вчителя фізкультури, у селі шанують, а діти не дають їй проходу. — Наша родзинка — легка атлетика, — розповідає Лариса Юріївна. — Адже, якщо маємо стадіон, то гріх не використовувати його можливості. Хоча насамперед у дітей має бути мотивація до занять фізкультурою. Повірте, жодна матеріальна база не виховає спортсмена, якщо в нього немає бажання. Поки що громаді Шепеля бракує спортивного залу. На жаль, у приміщенні старенької школи, котру звели 40 років тому, його не передбачили. Тож, коли погода не дає змоги займатися під відкритим небом, дітвора вправляється у грі в настільний теніс у фойє закладу. — Ми давно обдумуємо як вирішити цю проблему, — підкреслила сільський голова. — Розглядаємо всі можливі варіанти. Як на мене, найбільш раціональним буде облаштувати цілий спортивний комплекс у приміщенні колишньої котельні колгоспної контори. Але то — справа часу й коштів. Звісно, не лише громада Шепеля, в рамках місячника «Спорт для всіх — спільна турбота», взялася впорядковувати територію спортивного дозвілля. Це село Луцького району — лише одна точка на карті. Однак тут маємо яскравий приклад того, як політика влади й ініціатива людей сприяють вихованню здорових дітей.
