Відтоді, як написала вірш «Сині маки», — а було це понад 20 літ тому, — не раз доводилося відповідати на здивування: «А чому маки сині?», «А хіба такі бувають?»...
Відтоді, як написала вірш «Сині маки», — а було це понад 20 літ тому, — не раз доводилося відповідати на здивування: «А чому маки сині?», «А хіба такі бувають?». Вони наснилися мені в далекому дитинстві. З літами відчуття сну забулося, а певність, що сині маки таки існують, зосталася на все життя, дарма, що мені ніхто не вірив та й сама я їх ніколи не бачила
І ось — сталося! І без містики тут не обійшлося. Я цілком випадково натрапила на них на всесвітній виставці квітів «Челсі флауер–шоу» в Лондоні 12 років тому. Від здивування, радості й захоплення мені хотілося плакати й сміятися водночас. Потім я дізналася, що ця рослина називається не мак, а меконопсис (месоnорsіs) гімалайський. Звісно ж, купила недешевий пакетик насіння. І коли повернулася, а на календарі було вже 9 червня, не втрималася, частинку насіння висіяла у відкритий грунт, нічогісінько не відаючи про особливості вирощування цієї рослини. Насіння гарно зійшло, але шпарка літня гроза із градом знищили ніжні сходи. Решту я висіяла на розсаду наступної весни, але на цей раз не дочекалася жодного паросточка. Можливо, за цей час насіння втратило схожість. Ось так власноруч я загубила свою блакитну мрію. Проте рук не опустила, бо одна із пісень нашої юності закликає: «Без мрії не можна жити…». Останнім часом і в Інтернеті, й у спеціалізованій літературі все частіше з’являється інформація про меконопсис. Ось і в недавньому номері журналу «Цветок» розповідається про це блакитне диво, батьківщина якого дійсно Гімалаї. Але, хоч і вельми рідко, цей багаторічник усе частіше можна побачити й у наших ботанічних садах і квітниках. Найпоширеніший вид — меконопсис буквицелистий та його гібриди. Як стверджує автор публікації, ландшафтний дизайнер із Санкт–Петербурга Світлана Вороніна, «усі вони гарні, однак найважливіша їхня якість — життєва сила, швидкість росту, довговічність. Меконопсиси зацвітають усередині червня. Квітконоси висотою до 100 см мають до 10 бутонів небесно–синього, лавандово–блакитного, фіолетового чи білого забарвлення». Інтригуюче, чи не правда?! На жаль, мені ні разу не доводилося бачити цієї рослини у нас, на Волині. А так хотілося б здійснити свою блакитну мрію — виростити меконопсис саме такої барви. Тому буду щиро вдячна тим читачам, які підкажуть, де взяти насіння чи саджанці цієї рослини. Можливо, хтось має досвід її вирощування? Буду рада, якщо поділитеся ним із читачами «Квіткової підкови». І насамкінець. Хотілося б дізнатися про вашу «блакитну мрію». Яку саме квітку прагнете виплекати ви? І чи вже зробили перший крок до здійснення свого бажання? Можливо, вам також допоможуть у цьому наші читачі.
