виділила у рік культури Іваничівська районна влада
виділила у рік культури Іваничівська районна влада У дитячій районній бібліотеці, яка одержала цей дарунок напередодні професійного свята бібліотечних працівників, не знали як його розділити між всіма бібліотеками району, де немало маленьких читачів. І, як сьогодні запевнюють керівники в районі, зокрема заступник голови райдержадміністрації Володимир Шевчик, подібного не могло бути, бо, мовляв, районна влада постійно опікується культурою. А у бібліотеках, зокрема, і в центральній районній для дорослих, і в дитячій в один голос заявляють, що вже кілька років підряд на придбання книг не виділяють з бюджетних коштів жодної гривні. Те, що придбали (а це не така вже й велика кількість книг), в основному за рахунок виручених коштів за платні послуги. Як для райцентрівської бібліотеки книжковий фонд не такий вже й великий. І це при тому, що в основному на стелажах література минулих років. При мені зайшла одна з активних читачок, ветеран праці Валентина Маймура. Вона, як сказала, любить читати книги сучасні, документальні, про проблеми, які хвилюють людей. Їй змогли запропонувати кілька книг. Але треба бачити, у якому вони незавидному стані. Читачка взяла книгу А. Дімарова “І будуть люди”, у якій ні початку, ні кінця, настільки вона потріпана. Тут же розговорилася з студенткою-заочницею Луцького філіалу Тернопільської академії народного господарства Наталією Терновою. Дівчина сказала, що для того, аби написати ту чи іншу контрольну, майже завжди доводиться їхати до Луцька, щоб скористатися там фондами бібліотек. Хоч і кажуть у центральній районній бібліотеці, що більш-менш задовольняє читачів і бібліотеку передплачена періодика — 47 назв журналів та 27 назв газет, але це далеко не все, чим би хотіли користуватися читачі. Я вже не кажу про сільські бібліотеки. Ось деякі цифри, які не на користь іваничівців. Якщо у другому півріччі 2003 року на передплату для всієї бібліотечної системи тут використали 8,1 тисячі гривень, а в районі 27 бібліотек, то на перше півріччя нинішнього року виділили 6,5 тисячі гривень. Лише ще один район області зменшив суму коштів на періодичні видання. Дивно, але тут не передплатили у жодну сільську бібліотеку “Волині”,— такого, здається, ще не було. Але виправдання є — посилаються на те, що обласну газету бібліотеки мають — “Досвітню зорю”. Зрозуміло, передплата не залежала від бажання бібліотечних працівників і від потреби, а від вказівки районної влади. Взагалі бібліотечних працівників тут, видно, не цінують. І минулого року, Року культури, з 34 фахівців, що трудяться в бібліотеках, лише десять працювали на повну ставку, а решта отримують лише півставки. Лише одинадцять працівників районного Будинку культури, керівників художніх колективів, що мають звання народних, мають повну ставку. Решта, 31 чоловік, працюють на півставки. Невже подібне може влаштовувати начальника відділу культури Таїсію Татарінову? Згідно з основними показниками діяльності закладів культури в області, в Іваничівському районі виділено з бюджету і використано 367 тисяч гривень. Менше лише у Шацькому і Локачинському районах. То хіба можна порівняти ці райони з Іваничівським? Взагалі за багатьма показниками, що стосуються розвитку культури, іваничівці опинилися позаду. У відділі культури від інспектора Лариси Тарасюк почула, що немало сільських закладів культури вимагають капітального ремонту. Уже навіть не йшла мова про тепло у них. Йшлося про те, що хоч би навести там елементарний лад. Не буду перераховувати тих сільських будинків культури, де вкрай потрібні ремонти — якщо не капітальні, то поточні. Таких переважна більшість. А при тому асигнуванні, що має культура, невідомо коли їх доведуть до ладу . Очевидно, більше треба питати на місцях сільських голів, сільських депутатів, не чекати, коли, як у відомому колись на всю область господарстві у Поромові, завалиться Будинок культури, а постійно підтримувати їх у належному стані. Тепер, кажуть, у Поромові буде заклад культури у приміщенні дитячого садка. А спеціально збудоване типове, просторе приміщення закладу культури “довели до ручки”. Звичайно, першочергова турбота районної влади — про хліб, економіку. Але хіба можна забувати навіть у нелегкі теперішні часи про культуру? Район уже відзвітував на обласній сцені — і ніби успішно. Але ж життя вимірюється не звітами. Анастасія ФІЛАТЕНКО.
