Микола Дубровський із села Прилісне Маневицького району отримав головний приз для річних передплатників нашої газети – скутер...
Микола Дубровський із села Прилісне Маневицького району отримав головний приз для річних передплатників нашої газети – скутер. «Але я виписую газету не через подарунки, а тому, що вона цікава і, головне, правдива», – каже наш давній шанувальник.
Василь УЛІЦЬКИЙ, заступник головного редактора газети «Волинь–нова»
Ніби на замовлення, жереб розпорядився так, що скутер дістався людині, фанатично захопленій технікою. Адже зі своїх 66-ти 42 роки Микола Іванович пропрацював водієм у лісгоспі, з них 12 був завідувачем автомобільного господарства. Але говорити про нього як про шофера у минулому часі аж ніяк не можна. У його гаражі стоять самоскид ГАЗ, легковик «Жигулі», мотоцикл, а тепер буде ще й скутер. Уся його техніка – на ходу і бережно доглянута. Хоч той самий ГАЗ – аж 1987 року випуску. — Придбав його всього за 4 тисячі гривень, – розповідає Микола Іванович. – Тож можете уявити, в якому стані він був. Але я перебрав практично кожен гвинтик, і самоскид мені справно служить. Микола Дубровський може довго і в деталях розповідати про кожну машину, на якій працював, про краї, які ними об’їздив, про своїх друзів-водіїв. Показує купку фотографій – і на кожній він зазнімкований біля котроїсь із машин. І навіть сімейне фото… на тлі автомобіля! На цьому знімку онуки сидять на бережно застеленому скатертиною капоті «Жигулів», а дорослі стоять поряд. — Не можу без техніки – і все, – каже наш співрозмовник. – І без «Волині» – теж, – усміхається його дружина. – Виписуємо її вже багато років, і кращої газети для нас нема. — Якби й не виграв подарунок, все одно виписував би. Хоч, зізнатися, отримати такий презент ну дуже приємно, – задоволено усміхається наш щасливець. А нам хочеться нагадати, що солідними подарунками від газети «Волинь–нова» щороку тішиться понад 600 наших читачів. Редакція тричі на рік проводить розіграш: у першому жеребкуванні беруть участь листи із квитанціями лише річних передплатників, у другому – передплатників першого півріччя, а останній розіграш визначає власників подарунків з-поміж тих, хто виписав газету на друге півріччя. Однак в усіх трьох жеребкуваннях беруть участь ті, хто передплатив газету на рік і копії про передплату надіслав на адресу редакції. Як бачите, читач у виграші в будь-якому випадку: газету тричі на тиждень він матиме гарантовано, а до неї, якщо пощастить, ще й гарний подарунок. Але, як ми неодноразово наголошували, для колективу «Волині-нової» редакційна лотерея – це не лише заохочення до активнішої пе-редп лати. Ми тішимось, що ця акція зміцнює зв’язок із читачами, радіємо вашим численним листам. «Добрий день! Ми з чоловіком виписуємо газету понад 30 років, – звертається, зокрема, до колективу «Волині-нової» жителька села Домашів Ківерцівського району Софія Ткачук. – Почали ще з «Радянської Волині». Без неї вже не уявляю свого життя. Звикла до її порад, прогнозу погоди, навіть анекдоти часом нас, старих, смішать. Кожен номер перечитуємо від початку й до кінця. На завершення хочу перефразувати слова однієї пісні, аби висловити свою відданість саме цьому виданню: «Газет цікавих є багато, та не міняю адресу я. Ти головною мені стала, «Волинь» улюблена моя». Всього доброго вам». А ось лист від Валентини Борщ із села Текля Старовижівського району: «Доброго здоров’я, мудрості й натхнення всім працівникам «Волині-нової», многая, многая вам літа. Хочеться сказати добре слово про роботу журналістів, які пишуть цікаво, правдиво, охоплюють усі сторони життя–буття, тому прочитую газету від першої до останньої сторінки. Дуже подобаються публікації Олександра Нагорного. Це наш волинський Мустафа Найєм. З великою цікавістю читаю статті Катерини Зубчук про хутірське життя. Вони повертають мене у щемливе дитинство. Дуже подобаються й матеріали рубрики «Любить! Не любить». Захоплюють злободенністю публікації Романа Флішаровського, Валентини Блінової. Шановні журналісти, пишіть, творіть, доносьте правду до наших читачів, бо вона дуже потрібна, хоч не всі її люблять». Можливо, тому, пані Валентино, в державних установах ви дедалі рідше можете побачити газету «Волинь». Адже бюджетникам влада добровільно-примусово «рекомендує» передплачувати угодні їй видання. На жаль, маємо такі сигнали майже з усіх районів області… Але сьогодні хочемо подякувати читачам за їхні слова, які зігрівають і надихають, після яких хочеться працювати і творити. Завдяки таким листам, завдяки особистим зустрічам журналісти «Волині» знову і знову переконуються, що читач газети, наш співрозмовник — людина вдумлива і небайдужа, людина, яку цікавить життя у всій своїй різноманітності і яка не шукає в газеті лише легкого чтива чи дешевих інтернет–сенсацій. Зі свого боку можемо запевнити, що й надалі старатимемось відповідати таким вашим запитам, не уникати гострих, злободенних тем, чесно й об’єктивно розповідати про проблеми нашого краю і всієї України. У полі зору наших журналістів неодмінно буде простий волинянин із його радощами та печалями. Вважаємо одним із головних своїх обов’язків розповідати про тих наших земляків, яких називають «сіллю землі», тих, які самі горять і запалюють інших. Газета не змінить свого курсу й служитиме людям, а не партіям чи грошовитим мішкам. Сьогодні скажемо й про ті зауваження, які лунають на адресу газети. Зазвичай критика стосується кількості реклами на сторінках «Волині», інколи нам дорікають, що забагато «публікацій із зірочкою», тобто оплачених. Такою є газетярська практика, адже на рекламі тримається вся світова преса. Без неї не може обійтися жоден засіб масової інформації, якщо він не на чиємусь утриманні. Зрештою, рекламні матеріали є цікавими для значного кола наших читачів, вони допомагають знаходити вихід із різноманітних життєвих ситуацій. А щодо «зірочок», то це наша чесна позиція відносно читача. Одним із найбільших гріхів української журналістики називають факти, коли проплачені матеріали редакція видає за свої (це називають «джинсою»). Ми намагаємося не йти цим шляхом, адже зірочка біля матеріалу якраз і повідомляє, що політик чи будь-яка інша людина заплатила за те, щоб на сторінках газети з’явилися його думки та міркування. І ми про це чесно попереджаємо читача, щоб він міг критично оцінити прочитане і зробити свої висновки. Сподіваємось також, що наш уважний шанувальник помітив: останнім часом кількість сторінок вівторкової та суботньої «Волині» зросла із 12-ти до 16-ти, тобто обсяг інформації збільшився, додалось тематичних сторінок. При цьому ціна на газету залишилася старою і вона є співмірною навіть із тими виданнями, які виходять не так часто, як «Волинь». Без реклами ми не змогли б цього зробити. Друзі, цими днями добігає кінця передплатна кампанія на друге півріччя. Колектив редакції щиро сподівається, що ми й надалі будемо разом. Бо разом ми — велика сила!
ЯК ВИГРАТИ ПОДАРУНОК У «ВОЛИНІ-НОВОЇ»:
Треба до 15 липня надіслати на адресу редакції документ (або його копію) про передплату «Волині–нової» на ІІ півріччя 2013 року; В один конверт вкладайте, будь ласка, одну квитанцію про передплату; Обов’язково розбірливим почерком вказуйте свою точну адресу й повне прізвище, ім’я та по батькові, свій номер телефону (це пришвидшить доставку подарунка); Жеребкування відбудеться восени, тож уважно стежте за повідомленнями в газеті.
На фото: Микола Дубровський і його дружина Євдокія: «Тепер на сінокос добиратися буде легше».
